Читати книгу - "Прокляття рейлі, Вікторія Сурен"

— Чуєш, який ти гарячий хлопець? — питає Ру в Люци. — Серце, як у кішки. А це були лише губи!

— РУ!!! — ми з Люци вигукуємо це в один голос, і вогневик знову вибухає реготом. Він задихається, постійно повторюючи «вибачте, вибачте», «зараз, секунду», а тоді продовжує іржати.

Принаймні не чутно, як я блюю.

— Потрібна поміч? — згодом доноситься ледь стривожений голос Люци. Він двічі стукає по дверях. Я б сказала, що він розгублений та наляканий, але давно перестала розуміти хід думок цього хлопця. Тихий чи запальний? Неконтрольований? Стоп… Він?..

— Вона в нормі. Полежить трохи та піде, — кидає Інес, протираючи моє бліде та спітніле обличчя хусточкою. Закладає волосся за вуха, а тоді змиває залишки макіяжу, роблячи мої очі непримітними. Я відчуваю, як стискається серце і не розумію, через що саме це відбувається. Переводжу затуманений погляд на двері, бажаючи знайти будь-який спосіб втримати Люциліана і зовсім не розумію навіщо мені це потрібно. — Не чіпайте мою квіточку. Геть.

— Так-так, тільки лишіть мої туфлі під дверима, — вичавлюю із себе, віддавши миску Інес. — У вас же пари… Не сидіть тут.

— О Святий Духу, я чую тугу в її голосі, — зітхає Ру, але зрештою вогневики йдуть. Сподіваюся, Люци не бере слова Ламберсона занадто близько до серця. Не знаю, як взагалі тепер дивитимуся комусь в очі. Особливо Люциліану, бо він… О Дияволе. Він зробив що!? Що не так з цим хлопцем!?

Всередині тепер так багато сили, що готова розплакатися. Рейлі справді вибухонебезпечні, і Суджі тому підтвердження. Вона вбила Мері, бо не змогла приборкати потік сили. Відмінниця та одна з на диво вправних рейлі! Остін, хлопець з мігренями, згорів живцем! Вогневик згорів. Я відлетіла в інший бік кімнати, а тепер ці наркотики, поцілунки та блювання!

Ще й Інес сама не своя. Вона сидить за робочим столом, втомлено спираючись на тендітну руку та читаючи якісь пошарпані книжки. Її очі змучені, вуста покусані. Жінка вивчає заплутаний матеріал, бо це справжній збій у системі, імовірно, пов’язаний з хронічними хворобами рейлі, які якимось чином впливають на контроль над їхньою силою. Цікаво, у тутешніх магів є людські хвороби? Впевнена, вони багато чому запобігають, рятуючи екологію, уникаючи технологій чи що там ще за маячню нам втюхують, однак…

Досі не можу скласти картинку до купи. Бо ж у мене немає жодних захворювань, але я також несвідомо випускаю силу. Мабуть, це через нервозність та недосвідченість. Якщо хочу втекти звідсіля та не померти, треба відвідати практику. Прочитати книжки стосовно контролю та шукати захист. Потроху випускати силу, щоб не прокидатися на підлозі через власне торнадо.

Думаю, тепер рейлі взагалі нікуди не підпускатимуть.