Читати книгу - "Три хрестики Аліє"

– Але… звідки у тебе шляхетська грамота, пане… Підгірський? – узяла з його рук документ вона. – Щоправда, я знаю одну людину, яка добре вміє підробляти папери…

– От сама в неї й запитай! – указав на свій ескорт він.

Дівчина поглянула в той бік, куди вказував Лукаш і ледь не закричала від радості. Відвертаючи обличчя від шляхтичів, але вже не стримуючи себе, вона широко посміхнулася. Поодаль від козаків верхи на гарцюючих конях вимальовувалися дві знайомі постаті – обидві вбрані в чорне чоловіче вбрання. Зустрівшись поглядами з Аліє, Адріян і Уляна привітно помахали руками. Аліє відмітила, що ніколи ще Уляна не виглядала такою красивою, як зараз.

– Думаєш, у нас все вийде? – боязко поглядаючи на почервонілого від люті Станіслава сказала Аліє.

– Можливо, це не остання перешкода на нашому шляху… – відповів Лукаш, дивлячись їй просто у вічі. – Але заради таких митей, як зараз, я готовий ще тисячу разів сходити в пекло й назад!

Його останні слова потонули в звуках труб і барабанів, якими поспішали привітати молодят козаки, але Аліє все зрозуміла й без слів. Вона вдихнула повні груди свіжого передвесняного повітря й підставила обличчя сонцю.

– Я теж, – прошепотіла вона, краєм ока помічаючи нову гостю, що з почтом в’їздила на подвір’я.

Її серце забилося ще сильніше, але посмішка не зійшла з обличчя, лише в очах заграли бісики.

– Навіть, якщо наречена мого брата – Агнешка Почапівська, – закінчила вона, ховаючи обличчя за широкими плечима Лукаша.

Примечания

1

Сучасна Феодосія.

2

Малиново-червоного кольору.

3

Роксоланія – давня турецька назва України.

4

Старий Крим.

5

Перекоп.

6

Та, що втратила цноту до заміжжя.

7

Легка верхня одежа.

8

Двірська хвороба – сифіліс.

9

Уривок вірша Матвія Стрийковського, пер. В.Шевчук.

10

Досвітки – гуляння неодруженої молоді, що поєднувалося з жіночим заняттям рукоділлям.

11

(лат) Людина людині вовк.

12

На смерть.