Читати книгу - "Кривавими слідами"

Щось із силою вдарило його ззаду. Скляру заледве вдалося втриматися на ногах. Слідчий автоматично потягся за зброєю.

– Блядь! Знайшов де постояти!

Його обійшов кремезний чоловік у куртці кольору хакі й натягнутому на голову капюшоні. Чоловік ще щось бурчав, але не зупинився, поспіхом пішов далі. Очевидно, сам заґавився, ще остаточно не прокинувшись. За ним швидкою ходою проминули слідчого ще троє.

Скляр так і стояв, поклавши руку на пістолет у кобурі. Нарешті, сигнал машини привів його до тями. Єгор озирнувся на звук. Тепер це вже був не Ромка. І очі, хоч і чорні на геть блідому обличчі, утратили терпіння і кидали в нього весь гнів, який тільки могли. Поволі Скляр почав розуміти, що затримує не лише цього водія, а й тих, що чекають за ним. Двійник Ромки вже зібрався вийти з автівки, аби розібратися із «загальмованим» перехожим, та Скляр збагнув, що знову став жертвою моторошної галюцинації, і звільнив дорогу. Водій із чорними очима на блідому обличчі висунувся з автівки і прогарикав йому щось навздогін, однак Єгор навіть не звернув на нього увагу.

Поранена рука страшенно боліла після того, як на нього випадково наскочили. Та саме цей біль і допоміг остаточно прийти до тями.

«Нічого не налагодилося», – пробурмотів собі під ніс слідак.

Вівторок, 29 січня 2019 року. 8:05

Ще від початку робочого дня Валік зрозумів, що Власта не в гуморі. У таких випадках краще її не зачіпати. Якщо забажає – сама все розповість. Поки напарниця отримувала останні перед зміною вказівки від командування, Валік роздивлявся сфотографовані на телефон орієнтування на розшукуваних злочинців, намагаючись якомога краще запам’ятати обличчя та інші прикмети. Патрульний завжди тримав цю інформацію при собі. Він уже сидів за кермом, готовий рушати, щойно Власта приєднається. За замовчуванням Валентин мав кермувати першим. Так вже вони розподілили. Валік терпіти не міг заповнювати звітність та іншу документацію (і це робила, як правило, Власта), вона ж не вельми полюбляла кермувати (хоч і вміє це доволі добре). Звісно, за дві години вони[20] поміняються, та на початок зміни завжди саме так.

Серед розшукуваних було четверо з Рівненської області і двоє з Волинської. Останні втекли з в’язниці, нещодавно в поліцію повідомили, що бачили їх у Рівному. А ще була циганка зі своїм спільником. Вони обікрали іноземця в одному з рівненських ресторанів. Ну і навіщо було йому дозволяти невідомим підсідати за столик? За словами турка, спершу вони просто спілкувалися, випиваючи якісь коктейлі, потім вийшли провітритися, а далі він нічого не пам’ятає. Добрих три години провалу в пам’яті. Коли повернулася свідомість, гаманець із кількома сотнями доларів та тисячею гривень виявився відсутнім. За допомогою камер спостереження закладу отримали фото злочинців. Циганка вже давно в розшуку, а от про чоловіка взагалі нічого невідомо. І знову слідчому непереливки: бо злочин скоєно проти іноземця. І, здавалося б, не таке вже й туристичне місто Рівне, а іноземців чимало.

Валік відірвався від фотороботів і помітив, що Власта прямує до машини. Досі похмура. Він навіть не сумнівався, що це через розслідування вбивства іноземця. Якби причина була в колишньому чоловікові, напарниця б розповіла. Передав їй орієнтування, щойно сіла в машину. Без ентузіазму жінка роздивилася.

– Двоє новеньких, – гмикнула, вивчаючи знімки, відтак повернула смартфон.

– Не такі й новенькі, – заперечив Валентин.

Власта запитально глянула на напарника, але той міг і не відповідати. Жінка прекрасно розуміла: вона настільки захопилася розслідуванням убивства, що останнім часом не вельми звертала увагу на орієнтування. «Блін, це ж моя робота», – сумно сказала собі.

– Власто, зосередься на тому, що насправді важливо, – немов прочитав її думки Валентин. – У тебе своя служба, і ти справді потрібна тут. Не просто ж так тобі минулого місяця вручили нагороду як кращій патрульній? – усміхнувся напарник.

Власта засмучено мовчала. Після того, як учора дізналася, що замовника вбивства впіймали, її не відпускав дивний відчай. Так, немов від неї жодної користі. Навіть на службі не впоралася. Останнім часом їй узагалі часто бувало сумно. Донька майже доросла і все менше потребує бути з нею, натомість проводить час із подругами. А що буде, коли вона взагалі виросте? Закінчить школу, вступить до вишу. І що далі? Тільки робота.

«А на роботі ти лажаєш, – дорікнула собі. – І свої обов’язки не виконуєш, а із чужими тим паче не справляєшся», – кинула погляд на папери, які вчора для неї підготував однокласник. Зараз вони лежали на задньому сидінні. Уночі перечитала їх кілька разів. Через це страшенно не виспалася. А сенсу? Усе одно жодної важливої інформації в них не знайшла.

Власта неохоче змусила себе знову вивчити орієнтування. Тепер набагато уважніше роздивилася, запам’ятовуючи найдрібніші деталі. Поволі вдавалося все краще зосередитися. Жінка поставила собі за мету припинити думати про справу Вітторіно. І взагалі більше ніколи не втручатися в те, що не входить у її обов’язки. Валік мовчки спостерігав за колегою. Власта вдала, що не помічає його погляду: не мала жодного бажання з кимось спілкуватися. Відтак Валентин завів, урешті-решт, Prius.

Патрульні виїхали з бази. За ними попрямувало ще кілька машин.

Вівторок, 29 січня 2019 року. 08:16

Єгор уважно роздивився довкола. Не може бути, щоб Ромка з’являвся просто так. Якщо приятель не дає спокою, значить, Єгору і досі загрожує небезпека. Проте від кого? Нікого та нічого підозрілого поблизу. Пройшов уперед. Спершу напружено, потім примусив себе розслабитися.

Скляр ніколи не вірив у те, що душі мертвих живуть поміж живих. Однак дуже вірив у інтуїцію. Скоріше за все, то його підсвідомість намагається через спогади про Ромку підказати щось. Щось дуже очевидне. Можливо, те, що якимось чином пов’язане з мертвим приятелем.

Слідак пригадав, як ще кілька днів тому, його мучило відчуття того, що він щось пропустив. Потім воно навідувалося до нього ще кілька разів, але через завантаженість на роботі кожного разу ігнорувалося. Якщо Ромка з’явився саме зараз, цілком можливо, що в цей момент на Єгора знову чатує небезпека. Слідчий укотре загадав моторошний сон, проте змусив себе відігнати ці думки. Натомість зосередився. Непомітно здоровою рукою намацав під курткою пістолет.

Якщо його міркування правильні, на нього скоро знову спробують вчинити напад.

Вівторок, 29 січня 2019 року. 08:20

У кишені завібрував телефон. «На виклик», – відразу подумав Скляр. І не помилився. Крадіжка в одному з барів Рівного. Обікрали іноземця. Скляр скривився: щастить же