Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

Демон дивився на мене уважно і недовірливо, але все ж таки зробив жест рукою, просячи продовжити думку. Я підкорилася:

- Я подумала про те, що будь-яке прокляття це енергія. Невпорядкована, хаотична та небезпечна. Прокляття постійно витрачає свою енергію, створюючи ситуації, у яких може вилучити з жертви більше, ніж витратило. Так воно й зростає. Але якщо ми створимо якийсь прилад, який буде харчуватися від прокляття...

- Як система управління будинком у тій історії? - Дорайн задумливо торкнувся підборіддя. Його погляд ковзнув у порожнечу, наче чоловік щось прораховував. Я згідно закивала і натхненно додала:

- Думаю, що в тій історії зав'язки прокляття не було, воно просто мімікрувало під систему до певного моменту, але за належного старання ми зможемо придумати куди перенаправити енергію. Зачекаємо поки вона вичерпається і тоді знищимо плетіння.

- Темне чаклунство не зможе дати енергію ні на що хороше чи просто нейтральне, - із сумнівом промовив ректор, все ще перебуваючи в глибокій задумливості. Я закусила губу, визнаючи його правоту. Окинула поглядом кімнату, натрапила на конспекти, які я почала писати для підготовки до навчального року. Конспекти…

– Знаю! – я навіть підстрибнула на місці. Дорайн і Геррі одночасно здригнулися і подивилися на мене круглими очима, а я, не звернувши на це уваги, випалила: - Хай буде темна енергія! Хай буде руйнація! У нас попереду Фельські змагання, а на них часто бувають тури, в яких завдання полягає в тому, щоб зруйнувати вороже заклинання команди супротивника. Ми можемо створити щось на зразок тренажера, який генеруватиме заклинання різної складності, черпаючи енергію з прокляття. Підвал замкнемо, заборонимо будь-кому наближатися до нього, а самі будемо вимотувати прокляття і навчати учнів одночасно.

Демон і звір, що перебували в кімнаті, кілька секунд тупо дивилися на мене, а потім солідарно переглянулися.

- Оцінив кмітливість? - по-діловому запитав Геррі. Дорайн вимушено визнав:

- Непогано, - після цього він обернувся до мене: - Ви дуже розумна дівчина, міс Міон, не втомлюєтеся мене вражати. Згоден, це добрий вихід. Ви впевнені, що ми зможемо безпечно прив'язати прокляття?

- Так, - я впевнено підійшла до столу, відсунула круасани убік і тицьнула пальцем у книгу: - Ось цей ритуал підключення до артефакту безперебійної енергії ідеально підійде. Потрібен буде лише обладнаний кабінет та сильний викладач, який страхуватиме дітей під час тренувань.

- Це лишіть мені, - запевнив Дорайн, очима переглядаючи сторінку з ритуалом, на якій я все ще тримала руку.

Демон раптом підняв свою долоню і теж торкнувся книги. Його пальці лягли рівно на те місце, де щойно були мої. Сірі очі здивовано подивилися на мене, коли я різко прибрала руку, але я лише відвернулася і зробила крок убік від чоловіка.

Я не заграю з зарученими демонами. І так соромно, що провела з ним ніч, хоч я і була непритомна.

Дорайн кілька секунд вивчав мене поглядом, потім зробив собі якийсь висновок і сказав:

- Я вирішу питання з кабінетом, і викладатиму особисто. З усіх вчителів у Годамн я найсильніший. Завтра вранці зайдіть до мене в кабінет, вирішимо, що нам буде необхідно для створення тренажера.

- Добре, - відповіла похнюпившись. Придушила сильну спокусу підняти очі та подивитися на ректора. Демонічно привабливого ректора.

- Доброї ночі, міс Міон, - вимовив демон з жалем, а потім подався до дверей.

- Доброї ночі, - озвалася луною і продовжила стояти на місці, навіть коли перестала чути кроки, що віддалялися в коридорі.

- Нарешті позбулися всіх, - зрадів Геррі та відразу запропонував: - Давай чаю поп'ємо!

Я без ентузіазму погодилася і як сомнамбула вирушила за чашками.

Круасани виявились смачними, але холодними. Хоча я навряд чи відзначила начинку та м'якість булочок. Думки чомусь були зайняті книгою, але не її змістом, а видом сторінки на якій ледь не торкнулися наші пальці. Цей дотик уже не можна було б списати на випадковість чи вимушену ситуацію.

Чомусь було сумно. Можливо, через те, що я не збиралася приймати залицяння від зарученого чоловіка, або від того, що Дорайн після цього просто пішов.