Читати книгу - "Фаворитка. Між двох вогнів, Очеретяна Кішка"

- Пані, - він схилився в легкому поклоні. Очі у Фалько були сірі, немов зроблені зі шматків льоду, здавалося дивним, що така особистість узагалі була здатна відчувати емоції.

- Ви, ТУТ?!

- Завдяки вам, - його рот із тонкими губами скривився, зображуючи подобу посмішки, після чого він продовжив говорити майже пошепки. - Я бачу, ви на самоті, це треба розуміти так, що пан рос Джонс виявився досить розумним. Свою голову в петлю пхати він не хоче, похвально.  

- Це означає тільки те, що граф вас помилував, хоча міг вчинити й інакше! - кров кинулася їй в обличчя від обурення. 

- Зразкова подружня вірність, графиня, я б навіть позаздрив вашому чоловікові, якби не одне «але»,- його очі пробігли по салону, щоб переконатися, що їх ніхто не слухає, - ви знаєте, що вам приготували пастку? А я ж казав - потрібно просто поставити підпис під паперами і колишню фаворитку його високості залишать у спокої... 

Почувши ці слова, Шарлотта смертельно зблідла

- Ви мене лякаєте, - прошепотіла вона самими губами.

- Так, така моя мета. Я не забуваю добра, міледі, ви врятували мені життя, і я готовий допомогти врятувати ваше. Зараз я вийду через задні двері і чекатиму на вас унизу. Ідіть слідом за мною, щоб виїхати непоміченою!

- Ви божевільний, якщо вважаєте, що я буду вам довіряти...

- Це ваше останнє слово? - де Гірс випростався, дивлячись на Шарлотту зверху вниз. Відповіді не було, і Фалько, не гаючи часу, одразу ж зник, залишивши вітальню, де покинув свою рятівницю в цілковитому розпачі й розгубленості. 

Вона не знала, що й подумати, навіть не здогадуючись, що Едвін в цю хвилину ненабагато поступався їй занепокоєнням і душевною тривогою. Церемонія залишилася позаду, і вони поверталися в товаристві Ельфріги, кількох придворних і важливих гостей. Всю дорогу з абатства герцог зберігав мовчання і дивився у вікно, спостерігаючи, як нестерпно повільно змінюється краєвид, наближаючи його до палацу, а отже, і до Шарлотти. Його щоки забарвлював гарячковий рум'янець і це не вислизнуло від уваги Катріни, яка знайшла пристойний привід заговорити з чоловіком.

- Едвіне, вам нездужає? 

- Що? - він, здавалося, виринув з іншої реальності. - З чого ти взяла?

- Я чула, ви вчора потрапили в бурю, можливо, у вас жар? 

- Катріно, припинімо цей концерт! Ти отримала, що хотіла, більше нам немає потреби розмовляти! Я надаю тобі повну свободу!

Він промовив це, як добре заучений урок без єдиної емоції, навіть не намагаючись сперечатися. 

- Розлучення?! - тепер спалахнуло її обличчя. - З зісланням у Дамп'єр?  Так ось який вигляд має ваша помста! Чудовий подарунок!

- Чесно кажучи, це було б мені до смаку, але ні. Дізнаєшся все свого часу, я не хочу зараз це обговорювати! - він повернувся до пейзажу за вікном, але фурія, що прокинулася в Катріні, не бажала заспокоюватися.

- Зате я хочу!

Герцогиня в пориві почуттів схопила чоловіка за руку, але той негайно її скинув, занадто багато днів доводилося придушувати свої почуття! Роман Катріни був принизливим фактом, особливо тому, що Едвін здогадувався про те, ким виявився його суперник. Шрам на обличчі Філіппа чудовим про це нагадував. Звичайний охоронець, земляк баронеси Оссервам, який мав доступ до будинку і її спальні. Тільки оскаженілий від ревнощів коханець міг дозволити собі вдарити принца, а подальша втеча все підтвердила. З Філіппом вони про це не говорили - все стало відомо з турботливих запитань матері, але буря в душі так і не вляглася.

- Ти втратила свої права, коли привела коханця і якого! У мій дім, у наше ліжко! Ти мені огидна! 

- Я всього лише була хорошою ученицею! - Катріна скривила губки і повернулася на своє сидіння, прийнявши вираз ображеної гордості та якийсь час мовчки спалювала чоловіка поглядом. - Не хочете відповідати, ваша світлість, - не треба! Скажіть тільки, ви будете присутні на урочистості, чи вважатимете за краще залишить мене одну вже сьогодні?

- І не мрій! Нам ще треба красиво закрити завісу. Її величність збирається влаштувати маленьке свято.

- І тому я бачу таке збуджене обличчя? Майже як сьогодні вранці, коли ви, мій дорогоцінний чоловіче, виглядали когось при дворі. Невже мені так пощастило, що побачу вашу нову фаворитку? 

У спостережливості Катріні важко було відмовити, але погляд Едвіна стер посмішку з красивого обличчя. 

- Стривайте! Це ж не мадам Сеймур? - здогадка блискавкою пронеслася в її гарненькій голівці, - Ні, бути того не може, щоб вона повернулася після всього, що було... 

Герцог не вшанував її відповіддю, але на його щоках рум'янець став ще яскравішим, тим самим підтверджуючи підозри. 

- Так ось яку заміну ви знайшли! Отже, я вирушаю на заслання, а ваша дорогоцінна Шарлотта... - договорити Катріна не встигла.

- Більше не ховатиметься і стане моєю дружиною! 

Ці слова, коли Едвін вимовив їх вголос, наповнили його груди щемливим теплом і болісним очікуванням. Вона в палаці, як і обіцяв Алехандро, у безпеці й далеко від безвісти зниклого чоловіка! І що б там не було раніше, забути його Шарлотта не могла, а заради її прощення він готовий був перевернути всю землю.