Читати книгу - "Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш"

причини, вагомі причини, чому Гея була такою, якою вона була. Цілі для населення. Обов’язок. Потреба в порядку, потреба в плані, потреба в певній мірі контролю над майбутнім людства. Але Кіра подумала — і це була її думка, а не одне з саркастичних зауважень Аві чи одне з дрібних запитань Ісо — вони могли сказати нам, що залишилися інші люди.

Звичайно, могли. Кіра знала про колаборантів. Вона знала про зрадників. Але ніхто ніколи не казав, що у Всесвіті є щось подібне до Хризотеміди, людського місця, людського світу. Ніхто нічого не казав, але командування повинно було про це знати. Командування наказало Магі нанести удар, а Кіру відправило у дитячу кімнату, хоча вони знали…

І Магі тепер був нещасним. А Кіра була… розлюченою.

Кіра лютувала.

Вона була розлюченою з того моменту, як їй дали призначення.

«Вони відправили Лізабель до дитячої», — подумала вона навмисне розпалюючи себе. Адмірал Рассел покладе на неї руки. Клео боялася, що не вийде на бій, а Магі думав, що він повинен мені збрехати. Аві облажався. Ісо весь час був особистістю. І Урса втекла, вона втекла, як тільки змогла, і вона взяла свого сина з собою.

І навіщо прикидатися, припини прикидатися, припини брехати, звичайно, Еллі був сином Урси. Урса мала дитяче ліжечко в покоях Джоле. Вона мала особливе ставлення. Всі казали, що це її погубило. Кіра наполегливо працювала, щоб не зібрати це разом — чому? Урса забрала свою дитину і втекла. Кіра забрала себе, своє власне тіло, перш ніж його використають так, як хотіло Командування. І втекла теж.

Зі станцією Гея було щось не так. Зі станцією Гея завжди було щось не так. А господарем Геї був дядько Кіри Джоле, який підтвердив її призначення своїм петельним підписом.

«Валлі?» сказав Магі.

«Я в порядку», — сказала Кіра. «Ти в порядку. Все добре. Не чіпай мене». Магі позадкував. «Ні… вибач, я просто, тьфу. Проходження усіх цих сценаріїв, — це була брехня, — це біль.

«Я можу пройти наступний», — сказав Магі.

«Ні!» сказала Кіра. Шукаючи виправдання, вона додала: «Ти поранений».

Повернувшись у контрольну печеру, Аві щось пробурмотів Бджолі, яка сіла йому на плече, і вона покликала групу своїх товаришів. Разом вони почали створювати з мерехтливої ​​нікчемності м’яку палетку з губчастого матеріалу. «Б’юся об заклад, ти все ще втомлений», — сказав він Магі.

Магі скорчив гримасу, але таки ліг і майже одразу заснув.

«Скажи їм зробити ще одну для Ісо», — сказала Кіра.

«Звичайно», — сказав Аві й невиразно показав Бджолам у куток. Він якомога більше уникав дивитися в бік Ісо. Тоді він викликав свою затуманену панель керування, яка повернулася до існування, подивився на неї, здивовано сказав: «Ага», і знову відхилив її. «Це може працювати самостійно трохи довше», — сказав він. «Я майже закінчив».

«О, — сказала Кіра. «Це добре».

«Вас наздогнав когнітивний дисонанс?» — запитав Аві.

Кіра сказав: «Я не знаю, що це таке».

«Ти насправді не дурна, правда», — сказав Аві. «Дурніша за мене, але хто не такий. Що тебе вразило?»

«Я вважаю, що командир Джоле трахнув мою сестру», — сказала Кіра. Це було наче кинутися в холодну воду в полярному сценарії; боліло не менше, якщо ви вагалися.

«Трахнув?» — сказав Аві відсторонено й делікатно, ніби він підбирав слово пінцетом, щоб перевірити його.

«Ви знаєте, що я маю на увазі».

Була пауза. Тіньовий двигун ожив знову, тихе гудіння й тріск, без видимої причини. Кіра звикла до того, що це дивно. Весь цей вузол був дивним. Мудрість була дивною.

Аві з дивовижною лагідністю сказав: «Вибач», а потім: «Це все зламало тебе всередині, чи не так».

«Але цього не повинно бути», — сказала Кіра. «Ми герої, ми патріоти, ми ті, хто не здався, коли маджо…»

«Коли маджо вбили наш світ», — закінчив Аві. «Що вони й зробили, як ви знаєте». Він зітхнув. «Гея створена з брехні. Я зрозумів це рано. Магнуса вдарили цим по голові, коли він закохався в когось, у кого не повинен був закохуватися. А ти, Валькірі, ти знала це з тих пір, як вони десять років вивішували над твоєю головою оцінки тренувань, ніби це мало значення, а потім усе одно кинули тебе в дитячу кімнату. Чи не так?»

— Так, — сказала Кіра.

Так, вона знала. Це була правда.

«Але дещиця на дні, яка не є брехнею, — сказав Аві, — єдина правдива річ, що залишилася після того, як решта брехні розвалилася, полягає в наступному: була війна, і ми програли, і маджо вбили нашу планету, і прийшли, щоб переконатися в цьому. Чотирнадцять мільярдів людей».

«Ви сказали, що це трапляється кожного разу, коли хтось провалює Судний день», — сказала Кіра. «Я… стільки разів…»

«Я придурок», — сказав Аві. «Але агоге — о, це і справжнє, і ні. Ті маленькі всесвіти, які він генерує, перестають існувати, як тільки сценарій закінчується. Тож так, ви багато разів терпіли невдачі, коли це не рахувалося. Маджо досягли успіху єдиного разу, коли їм це вдалося».

Кіра нічого не сказала.

«Ми діти Землі», — сказав Аві. Він розсміявся, високо. «Ти з Магнусом, до біса. У мене не було друзів з дитсадку. Я був диваком із початку статевого дозрівання, але я був отруйним маленьким лайном набагато довше».

«Ми друзі по нещастю?» запитала Кіра.

«Закритість Геї», — сказав Аві. «Брехлива сором’язливіть Джоле. Біженці на Хризотеміді — агов, хтось з благодійників схопив вас на вулиці? Навіть мене ніколи раніше так не опікували». Знову сміх, але глибший, і в його очах за окулярами спалахнула іскра. «Але ми все ще діти Землі, Валькірі. Це єдине, що станція Гея зробила правильно. І ось що правда, якщо ви захочете це зробити правдою: поки ми живі, вороги боятимуться нас».

На мить настала тиша. Кіра чула дихання Магі, повільне й рівне. Тіньовий двигун тепер рівномірно гудів. Вода в басейні, де створювалися сценарії, бриніла.

«Ти дійсно можеш виграти війну», — сказала вона.

«Принц Леру прибуде через два дні», — сказав Аві. «Я буду контролювати все через шість годин. Я не знаю, що ви робили під час останнього заходу, але зараз мені усе відкрито. І як тільки я контролюватиму Мудрість — навіть один вузол Мудрості — все буде добре. Спостерігай за мною».

— Я тобі вірю, — сказала Кіра. Зелене світло від відкинутих ниток нереальності тіньового двигуна брижувало вздовж стін камери керування. «Вони нас боятимуться. Чому він це робить?»

«Тому що», — сказав Аві, а потім сказав: «Ох, чорт,!» і підвівся.

«Я тобі потрібна?» сказала Кіра. Вона побачила, як над водою утворюються туманні фігури. «Я зайду у сценарій».

«Ні, не потрібна»,