Читати книгу - "Небесна стріла"

— Невже ви вважаєте, що комусь тут може бути потрібна ваша допомога? — запитав Бірн.

— Ніколи не відомо, — спокійно відповів священик. — Цілком можливо, цілком можливо.

Священик зник у темному вході, а спантеличений журналіст рушив далі. Однак, перш ніж він дійшов до капіталістів, відбулася ще одна дивна зустріч. До залу, де сиділи розгнівані джентльмени, вели широкі мармурові сходи, з боків прикрашені позолоченими статуями німф та тритонів. Назустріч Бірну пробіг молодий темноволосий чоловік з кирпатим носом і квіткою в бутоньєрці. Він схопив журналіста за руку і відвів його вбік.

— Послухайте мене, — зашепотів молодик. — Мене звати Потер. Я — секретар старого Гедеона, ви, певно, це знаєте.

Виглядає на те, що от-от почнеться щось страшне. Скажіть, це правда?

— Так, здається магнати зважилися на серйозні дії. І треба пам’ятати, що вони сильні. Та я думаю, що більшовики…

До цього часу секретар спокійно слухав свого співрозмовника, та коли Бірн промовив «більшовики», у погляді молодика з’явилося неабияке здивування і він швидко заговорив:

— А до чого тут… А-а-а, ось про що ви! Вибачте, це я не зрозумів. Це ж так просто: переплутати ковадло з морозильником, — саркастично промовив він.

Сказавши це, екстраординарний чоловік побіг униз сходами. Бірн, так нічого і не зрозумівши, пішов далі. Збентеження охоплювало його все більше і більше. У залі журналіст помітив, що до трьох мільйонерів приєднався ще один. Це був чоловік з овальним обличчям, рідким жовтуватим волоссям і моноклем в оці. Його називали Неарс, і він відразу ж звернувся до журналіста із запитаннями. Насамперед його цікавила чисельність революційної організації. Про це Бірн знав небагато, а сказав ще менше. Врешті-решт усі присутні підвелися, і Стейн, найбільш мовчазний з магнатів, складаючи пенсне, сказав:

— Дякуємо вам, містере Бірн. Залишається лише сказати, що у нас усе готово. Завтра, ще до обіду, поліція заарештує містера Еліяса на основі тих свідчень, які ми надамо. А до вечора, сподіваюся, двоє инших також опиняться у в’язниці. Ви ж знаєте, я намагався цього уникнути, але… Ось і все, джентльмени.

Однак наступного дня містеру Джекову П. Стейну так і не вдалося передати свідчення через причину, яка доволі часто не дозволяє діяльним особам виконувати задумане. Він нічого не зробив, тому що помер, жодна инша частина задуманого плану також не була реалізована. У ранкових газетах великим шрифтом сповіщалося: «Жахливе потрійне вбивство. Троє мільйонерів були вбиті сьогодні вночі». Далі, вже дрібнішим шрифтом, розповідалося про незвичайність цієї загадкової події. Усі магнати були вбиті в один і той же час, але в місцях, які були на великій віддалі одне від одного. Стейна вбили в його розкішному маєтку, який нагадував музей; Вайза — на березі моря, поруч з невеликим будиночком, де він вів доволі скромний спосіб життя і полюбляв насолоджуватися морським повітрям; Гелапа — у заростях, біля воріт його заміського будиночка, на иншому кінці графства. У всіх трьох випадках не залишалося жодних сумнівів щодо насильницького характеру смерти. Тіло Гелапа знайшли на дереві, гілки якого зламалися під тягарем його тіла. Воно чимось нагадувало бізона, який кинувся на гострий спис мисливця. Вайза, це було цілком зрозуміло, кинули зі скелі в море. Сліди, що збереглися біля скелі, свідчили про те, що старий пручався недовго. Про трагедію свідчив крисатий солом’яний капелюх, який похитувався на морських хвилях. Тіло Стейна також було нелегко знайти, та врешті слабкі криваві сліди привели детективів до лазні, збудованої у садку за старовинним латинським проектом, адже він полюбляв усе, що бодай якось було пов’язане з античністю.

Для вбивства було достатньо приводів, Бірн це розумів. Він навіть не припускав, що Генрі Говм, молодий пацифіст з блідим обличчям, здатен на таке жорстоке потрійне вбивство. Та коли він згадував Джека Голкета, який постійно злословив, або ж глузливого Джона Еліяса, то розумів, що вони цілком здатні на такий вчинок. Поліції допомагав таємничий чоловік з моноклем на ім’я Неарс, якого журналіст зустрів учора. Слідчі оцінювали ситуацію так само, як і Бірн. Вони чудово розуміли, що зараз неможливо висунути обвинувачення більшовицьким змовникам так само, як неможливо буде переконати суд у тому, що вони невинні. А якби суд виправдав їх через відсутність достатніх доказів, то це лише погіршило б ситуацію. Тому містер Неарс усе ретельно обдумав, запросив усіх трьох більшовиків взяти участь у неофіційній нараді та висловити свої припущення. Нарада відбулася в найближчому з трагічних місць — у невеликому будиночку Вайза, розташованому біля моря. Бірну також дозволили бути присутнім на цій зустрічі. Він був неабияк здивований, коли побачив, що на нараду також запросили приземкуватого чоловіка, який чимось нагадував сову. Це був отець Бравн, хоча як саме він пов’язаний з цією справою з’ясувалося лише згодом.

Поява на нараді молодого секретаря була набагато природніша, та його поведінку важко було назвати природною. З усіх присутніх лише він добре знав будинок та його околиці. Однак хоч якоїсь допомоги чи важливої інформації від нього присутні так і не отримали. Його кругле кирпоносе обличчя свідчило радше про поганий настрій, аніж про горе.

Як завжди, найбільше говорив Джейк Голкет. Молодий містер Говм намагався якось стримати свого товариша, коли той узявся неславити вбитих магнатів. Та Джейк був завжди готовий паплюжити і друзів, і ворогів, і зупинити його було нелегко. А Еліяс виглядав байдужим, за окулярами його очей зовсім не було видно.

— Ваші звинувачення стосовно померлих просто непристойні, — стримано промовив Неарс. — Щойно ви практично визнали, що ненавиділи покійного.

— І саме тому мене хочуть посадити у в’язницю? — глузливо посміхнувся Голкет. — Гаразд-гаразд. Та вам доведеться побудувати в’язницю на мільйон місць, щоб замкнути там усіх тих бідолах, у яких були підстави, щоб ненавидіти Гедеона Вайза. І це чиста правда!

Неарс нічого не відповів, инші присутні також мовчали. Врешті Еліяс промовив, дещо шепелявлячи:

— Ця дискусія цілком не конструктивна для обох сторін. Ви повинні або прислати нам повістки і викликати нас у суд давати свідчення, або ж організувати перехресний допит. Ми нічого не приховуємо від вас. А свої підозри тримайте, як то кажуть, при собі. А поки що