Читати книгу - "Моя неймовірна спокуса, Аріана Мел"

— Оля, не покажете мені що тут до чого?

— Звісно, — дівчина посміхається і зацікавлено мене роздивляється, — підходьте сюди. Все вам покажу.

Наступних декілька годин колега проводить мені екскурсію по фірмі, розповідає детально, що входить у мої обов’язки та ще деяку необхідну інформацію.

Знайомить з працівниками різних відділів. Звісно, відразу запам’ятати всіх не вдається, але я дещо нотую. І до кінця нашої екскурсії розумію, що Оля чудова дівчина і ми спрацюємось. На відміну від Мілани.

Коли ми заходимо у її відділ і дівчина всім мене відрекомендовує — ця змія мало не сичить від злості. І, звісно, не втримується і єхидно закидує. 

— А де ви, Злато, працювали раніше? — перебільшено невинно кліпає віями, голосок медовий.

Та я не гублюсь. Очікую подібних запитань.

— У інших юридичних фірмах. Хоча у моєму послужному списку є досвід роботи і не тільки юристом, а й у логістиці.

— Оо, — вона ніби від здивування округлює очі, — у логістиці? Справді?

От же ж видра! Вирішила познущатись? А дзуськи тобі! Не даю їй шансу задати ще запитання і додаю сама.

— Так, тільки в логістиці я працювала зовсім не довго. Все ж освіта і левова частка часу, який я присвятила роботі — це у юриспруденції.

Бачу, що Мілана ніяк не заспокоїться. Їй язик аж чешеться ляпнути щось каверзне. Не даю ні найменшої можливості.

— Що ж, якщо виникатимуть запитання стосовно робочих моментів — я у приймальні. Наразі, приємно було зі всіма познайомитися.

Розвертаюся і йду із насолодою відмітивши про себе, яке у Мілани перекошене від злості обличчя.

Так тобі і треба! Подавись своєю ж отрутою! Зміюка! Я прекрасно розумію, що вона мене терпіти не може і не буде. Адже жінка явно поклала око на Бриля. Мого, на хвилиночку, Бриля!

Так що, викуси, Мілано! Я здаватися не збираюсь! Але інтуїція каже, що вона теж, то ж від неї варто очікувати будь якого удару. І швидше за все в спину..