Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Розділ 46 

Проводив її поглядом, допоки її силует не зник за дверима під'їзду. В думках картав себе за те, що приніс їй багато страждань. Та я помітив, що сьогодні вона вже немала сил опиратися своїм почуттям. Тепер абсолютно впевнений - вона бажає мене так само як і я її. Але я не став би її брати в тому гадюшнику, адже я занадто довго чекав на цей момент і нізащо не дозволю своїм голодним інстинктам, мною керувати. Хочу, щоб вона зрозуміла, що вона для мене особлива. Що заради неї я готовий змінитися та йти на поступки.  
Вдома не міг знайти собі місця - бентежив її настрій, адже зрозуміло, що Ніка засмутилася. І напевно думає, що вона мене не цікавить як жінка. Тому, не довго думаючи, виходжу на велику лоджію, підкурюю сигару та набираю її номер: 
-Я тебе не по турбував?  
Чую сопіння в трубку, а потім її спантеличене: 
-Ні… 
-Шукаєш відповіді чому я тебе сьогодні не трахнув? 
Вона мовчить. Я продовжую
-Ну? Як гадаєш? –і одразу чую її не сміливу відповідь:

-Тому що не хотів! 

-Приїхати до тебе і показати тобі, як я тебе не хочу? 
-Потрібно було діяти тоді, коли я цього хотіла! - відповідає відверто Вероніка. 
-Ну ж не в тому місці, де перетрахалися майже пів міста! – кажу їй, а сам уявляю, як вона нервово кусає губку. 
-І коли ти став таким чемним? 
-Тоді, коли зустрів тебе! 
Деякий час слухаємо наші переривчасті подихи в слухавку. 
-Ніка, я не міг змінити те, що сталося!  
-Руслан, добраніч! 
На наступний ранок, відправився на новий об'єкт. Справ накопичилося багато, а тому, повернувся додому вже пізно ввечері. Вероніку вирішив не турбувати своїм пізнім дзвінком. Адже із завтрашнього дня вона починає працювати у мене. Я знав, що буде важкувато з нею працювати, адже я її безпосередній керівник і увесь час нам потрібно бути разом, а коли вона вже і сама йде до мене, то мені ще важче стримувати себе та відмовляти собі у такій порочній насолоді. Але останнім часом в мене прокинувся романтизм, та я вирішив, що одразу після весілля Влада, я з Веронікою відправляюся в Дубаї, туди, де вперше зробив Вероніку своєю. Я був впевнений у своїх намірах до неї, бо давно зрозумів, що вона не така як інші, з нею все по-іншому, вона виняткова. 
На наступний день зустрів її біля під'їзду, прихопивши з собою круасан з лате.  
-Привіт, - ніжно посміхаючись, спрямовує свій погляд спочатку на мене, потім на підставку, де на неї чекає сніданок, а потім знову на мене. 
- Поснідаєш?, я їхатиму повільно. 
 Відчинив їй двері й вона обережно сіла на сидіння, трішки соромлячись взяла до рук паперову чашку та піднесла трубочку до губ. Одразу звернув на неї увагу, мені здалося це таким еротичним. Ну так і поворот, бляха! Я не провів з нею ще і п'яти хвилин, а моє внутрішнє бажання переповнює мене, що сильно виражається моєю випуклістю між ніг. 
-Сьогодні у нас зустріч з головним дизайнером. Я думаю тобі буде цікаво з ним поспілкуватися! 
- Так, це і справді хороша ідея, адже я і гадки не маю з чого розпочинати! 
- Професійна практика, піде тобі на користь, - розмовляю з нею спокійно, мені подобається коли вона розслаблена, тоді вона наче робиться такою вільною, від чого в повітрі літає її приємна аура. 
Зайшовши до офісу, ми зручно розмістилися в кріслах та чекали на відому дизайнерку Юлію Вікторівну. Це одна із тих жінок, яка досягла всього самостійно. Я називаю таких жінок породистими, вони незалежні, а отже їм не потрібно прикидатися. 
Переводжу погляд на Вероніку та представляю їй: -Юлія Вікторівна - головний дизайнер, з якою ти будеш працювати. 
Розгублено підводиться з крісла та теж відказує: 
-Вероніка, практикантка, - після чого, сідає в крісло. 
Разом ми занурилися в тягучу рутину творчості. Юлія та Вероніка уважно слухали мої вимоги. Цьому етапу роботи я приділяю особливу увагу, їм потрібно добре зрозуміти, що саме мені від них потрібно. Адже втілити в реальність чужі погляди в точності неможливо. А тому, щоб зробити щось наближене, потрібно правильно розібратися у потребах замовника. Звісно, попри все, я помічав спантеличений погляд Ніки, який метався від Юлії і до мене. Окрім цього, і Юлія почала поводити себе  по-іншому - занадто впевнено та відкрито намагалася фліртувати зі мною. Це було відчутно в кожному її русі, погляді, слові. Вся її енергія працювала над тим, щоб мене зацікавити і звабити. Але я знав, що її прийомчики ніяк не подіють на мене. Я до неї нічого не відчував абсолютно, а особливо в сексуальному плані. Навіть незважаючи на те, що я голодний як вовк, вона мене не збуджувала. Але я був впевнений, що Вероніка сприйме все ,як завжди невірно.  
Дивлюся на годинник та звертаюся до Юлії: 
-На сьогодні все, завтра з Веронікою приступите до роботи. 
Повертаю голову до Ніки:  
-Нам вже час, у нас зарезервований столик в ресторані на 17:00. 
Ми встаємо і прямуємо на вихід, я беру Вероніку за руку та веду до ліфту, чим даю зрозуміти Юлі, що крім робочих стосунків, нас нічого не буде пов'язувати. 
-Не смикайся, - говорю пошепки Вероніці, поки Юлія дивиться в свій смартфон. 
Ніка подивилась крижаним поглядом, але руку не стала виривати. Попрощавшись з Юлією, ми залишились наодинці. І я вже чекав, коли Ніка закатає мені чергову сцену, але як на диво, вона мовчала та уважно вдивлялася на дорогу, ніби когось очікувала там побачити.  
-Як тобі Юлія? - задаю провокаційне питання, бо хочу дізнатися, що вона там собі надумала.  
-Мені дуже пощастило, що я буду працювати з такою як вона, адже вона професіонал у своїй справі. Дякую тобі за таку можливість, - говорить, навіть не дивлячись на мене, а голос засмучений, як мені здалося. 
В ресторані Ніка вела себе теж якось стримано, вона наче була не зі мною, а десь літала в своїх думках. І мої нерви почали накалятися: 
-Через дві неділі весілля у Влада та Карини. 
-Так, я знаю, мені приходило запрошення. До речі, рада за них, що в них все закінчилося весіллям. 
Як на диво вона підтримувала розмову зі мною. В той момент вона здалася мені складною загадкою, яку я ніяк не міг розгадати. 
-Ти не проти, якщо ми підемо туди разом, як пара? 
-Не поспішай, можливо до того часу в тебе з'явиться інша кандидатура!  
Від цих слів моє внутрішнє его нарешті посміхнулося, бо в цих словах впізнав свою гонорову дівчинку.  
-Ні, не з'явиться! 
-Чому такий впевнений?- як їй напевно здається, заводить мене в глухий кут. 

-Тому що хочу я тільки тебе і це стосується не тільки, сексу. Ти для мене особлива і я не хочу більше приховувати своїх почуттів. 
-Я до тебе теж небайдужа і ти про це сам знаєш! Але мене тривожить, що між нами завжди будуть опинятися інші жінки, і хто знає, може одного разу ти впустиш в своє життя ще одну таку ж особливу, - промовила Ніка.  
- Здається, Вероніка, я їй дав правильно зрозуміти, що мене цікавиш тільки ти. І до того ж, ти робиш поспішні висновки. Не розумію звідки в тебе така недовіра до мене. 
-Мені уже час! 
-І куди ти так поспішаєш? 
-На зустріч з Микитом, ми…- не встигає вона договорити. 
-Якого хріна, ти з ним зустрічаєшся? 
-Нам потрібно обговорити деякі питання стосовно п'ятої річниці твого готелю-ресторану. 
- А ви що, бісовими аніматорами там будете?