Читати книгу - "Чтиво"

— Вибачте, месьє.

— Тут дуже жарко. Чи не могли б ви прислати іще один?

— Так, месьє. На добраніч.

— Гей, заждіть!

— Месьє?

— Чи мені ніхто не телефонував?

— Ні.

— Я очікую на дзвінок, тож з’єднайте мене, будь ласка, як би пізно не було.

— Добре. Чи не потрібно розбудити месьє?

— Господи, ні.

— На добраніч, месьє.

Він поклав слухавку і пішов до ванної поплескати води на голі груди. Над ліжком знову почали бряжчати труби, досить гучно, щоб портрет Жулька в рамі знову загойдався. Як же він буде спати? Хіба що гудіння вентилятора перекриє ці звуки.

Він закрив кран і підійшов до відчиненого вікна, розгладжуючи вуса. Його обдував отруйний нічний вітерець, а він не відводив очей від обрисів невисоких будинків на фоні неба. Десь там була Карлотта. Він вимовив її ім’я, і його підхопив вітер.

На нього накотили непрохані спогади. Це, мабуть, сталося невдовзі після того, як Вілл з Карлоттою одружилися. Пфефферкорн саме почав викладати, і вони з Біллом йшли через кампус.

— Пообіцяй мені дещо, Янкелю.

Пфефферкорн помахав рукою, погоджуючись.

— Ти ж навіть не чув, що я хочу попросити.— Білл зачекав, доки Пфефферкорн не зверне на нього увагу, і продовжив: — Якщо щось зі мною трапиться, ти подбаєш про Карлотту.

Пфефферкорн розсміявся.

— Я не жартую,— сказав Білл.— Пообіцяй.

Пфефферкорн глузливо посміхнувся.

— Що може з тобою трапитися?

— Що завгодно.

— Наприклад?

— Будь-що. Я можу потрапити в аварію. У мене може статися серцевий напад.

— У двадцять вісім?

— Мені ж не завжди буде двадцять вісім. Двостороння угода: я зроблю для тебе те ж саме.

— Чому ти думаєш, що я взагалі одружуся?

— Пообіцяй.

— Гаразд.

— Скажи.

То було так не схоже на Білла. Пфефферкорн підняв праву руку.

— Я, Янкель Пфефферкорн, урочисто присягаюсь, що в разі, коли ти зіграєш в ящик, я подбаю про твою дружину. Задоволений?

— Дуже.

Чи уявляв він тоді, на що погоджується? А якби знав, чи погодився би? Вирішив, що все одно погодився би. Він же тут не через Вілла.

Де вентилятор?

— Алло, це Артур Пфффковальчик з номера сорок чотири. Я і досі чекаю на вентилятор.

— Так, месьє.

— Чи його колись принесуть?

— Негайно, месьє.

Бряжчання не припинялося. Портрет Жулька підскакував градусів на тридцять. Пфефферкорн його зняв, щоб картина не впала на нього серед ночі.

Одним із наслідків поганої інфраструктури є спорадична робота енергосистеми і відповідно «світлове забруднення». Проживши все своє життя у великих містах, він не звик до такого яскравого неба, і тепер він зачаровано дивився, як хмари відігнав вітер, і перед ним розкрилося вражаюче видовище зорепаду.

 рокидайтеся, громадяни Злабії!

Від голосу закладало вуха. Він був зовсім поруч, у кімнаті, і Пфефферкорн вистрибнув з ліжка, заплутавшись у простирадлах і вдарившись об стіну. Всередині черепа спалахнула супернова зірка. Він знову впав, удруге вдарившись головою об ріг столика біля ліжка.

— Приступайте до продуктивної праці в ім’я національної величі.

Крізь кольорові спалахи і бульбашки болю він побачив жінку в пілотці. Вона була догори ногами, з неясними рисами обличчя, ще й кричала на нього злабійською.

— Вівторок, дев’яте серпня,— сприятливий день для прогресу наших колективних принципів. Пропонуємо вам насолоджуватися погодою, яка буде приємною і комфортною. Температура не підніметься вище двадцяти двох градусів.

Пфефферкорн не пригадував, щоб лишив телевізор увімкненим. Звівся на ноги і спробував його вимкнути, але нічого не вийшло: обличчя жінки не