Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

Пресі взагалі дах зірвало — дзвонив і Сід Гадженс, але ані словом не обмовився про порнуху і оце його «всі ми маємо свої таємниці». Ні, Сід розмістив на першій шпальті свого видання героїчну версію облави на трьох негідників.

«Нічна сова» забрала в нього цілий день розслідування його основної справи. Джек переглянув рапорти; жодного нового сліду, взагалі голяк, якщо вірити його колегам. Але, з іншого боку, і сам він накидав звіт «на відмахайся» — нічого про Боббі Інджа або Крістін Берджерон, ні слова про нові знайдені журнали. Ані слова про його брудні мрії, у яких його мила Карен бере участь в оргіях.

Джек поцілував Карен у шию, сподіваючись, що вона прокинеться й посміхнеться.

Але не сьогодні.

Спершу треба було проїхатися відомими йому адресами.

Попитав людей на Шарлвілль-Драйв — безрезультатно: нікому із мешканців не відомо, куди переїхали Крістін Берджерон із сином; про чоловіків, з якими вона розважалася, ніхто нічого також не зміг розповісти. Походив по сусідніх будинках — так само голяк. Потім Джек зателефонував до школи Беверлі-Гіллс, де йому розповіли, що Деріл Берджерон — хронічний прогульник, який може тижнями не приходити на заняття; заступник директора сказав, що хлопець покинутий фактично сам на себе, але проблем нікому не створює — він просто не буває в школі, аби створювати там проблеми. Джек не став розповідати заступнику директора, що Деріл просто занадто втомлений, аби створювати проблеми; еге ж, трахатися із власною матір’ю на роликових ковзанах — справа не з легких.

Далі він заїхав у «Стен-Драйв». Там менеджер розповів, що Кріс Берджерон раптово накивала п’ятами після того, як хтось зателефонував їй на роботу. Він ані гадки не має, хто це дзвонив; так, він неодмінно доповість сержантові Вінсеннсу, якщо вона з’явиться; ні, з клієнтами Кріс не фліртувала, і серед клієнтів її приятелів також немає.

Тепер настав час змотатися в Західний Голлівуд.

Джек поспілкувався із сусідами Бобі Інджа. За їхніми словами, він вчасно платив за помешкання, поводився пристойно, і ніхто не бачив, як він виїжджав. За словами якогось фраєра із сусідньої квартири, Боббі волів стосунки на одну ніч і постійних приятелів у нього не було. Джек спробував було вивідати щось про порножурнали, Кріс Берджерон або Деріла, але безрезультатно.

Взагалі, ідея шукати його в Західному Голлівуді була доволі безглуздою, бо після зіткнення у «Гральній кімнатці Бі-Джея» Боббі сюди не потикатиметься. Взявши собі гамбургер, Джек знову взявся перечитувати досьє Боббі, але нічого нового там не знайшов. Знову переглянув свою особисту колекцію порнухи, суперечливість якої не давала йому спокою.

Привабливі моделі та тлі убогих декорацій. Чудові костюми, що змушують тебе двічі дивитися на огидні гомосексуальні сцени. Мистецьки обставлені сцени оргій: чорнильна кров, переплетені на картатих ковдрах тіла — світлини, на яких треба придивитися, щоби побачити жіночі форми — статеві органи, які змушують тебе бажати бачити просту жіночу оголеність. Звичайно, усе це було знято заради грошей, але до процесу створення однозначно було залучено справжнього майстра.

Усе це вимагало ретельного міркування.

Джек припаркувався біля крамниці, що торгувала усяким дріб’язком, купив ножиці, липкої стрічки та записник. Він працював у машині: вирізав обличчя із журналу і клеїв їх у блокнот — окремо чоловіків та жінок, повторювані обличчя на одну сторінку, аби легше було впізнати. Потім поїхав до офісу, де переглянув конфісковані останнім часом порножурнали з білими моделями. Після чотирьох годин за порножурналами в нього вже очі на лоба лізли, а результату — нуль. У відділку «Голлівуд», який мав власну підбірку журналів, він також нічого не знайшов; в офісі шерифа Західного Голлівуду — та сама історія. Якщо не брати до уваги Боббі Інджа, то ніхто з моделей із поліцією справ досі не мав.

О 16:30 фантазія Джека була вже вичерпана. Раптом йому спало на думку, чи не перевірити Боббі Інджа іще й у архівах автоінспекції; та й Кріс Берджерон заодно — прочесати всі її документи.

Він продзвонив усе із таксофона. У автоінспекції на Боббі Інджа нічого не було — ані штрафів, ані викликів до суду. По Берджерон він ще раз прослухав дати дорожньо-транспортних порушень, імена поручителів. Раптом у досьє він помітив один факт, який пов’язував Боббі Інджа із Берджерон, — рік тому Інджа було заарештовано за проституцію.

Отже, заарештували його за проституцію, а на поруки його взяла Шерон Костенца, що мешкає за адресою Західний Голлівуд, Норт-Гевенгерст, № 1649. І — о, що за збіг! — та сама жінка внесла штраф за Крістін Берджерон, яку було заарештовано за недбале керування транспортним засобом.

Джек знову зателефонував до архіву стосовно Шерон Костенца — у поліції штату Калфорнія на неї нічого не виявилося. Він попросив клерка на тому боці розмови перевірити інформацію по всіх штатах; це тривало повних десять хвилин.

— Звиняйте, сержанте. На це ім’я нічого немає.

Джек знову зателефонував до автоінспекції; і тут його спіткала несподіванка: особа на ім’я Шерон Костенца ніколи не отримувала водійського посвідчення у Каліфорнії. Джек помчав на Норт-Гевенсгерт, і виявилося, що будинку № 1649 не існує.