Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

- Знову? - Загір глузливо пирхнув. У його яскравих очах кружляли блискучі порошинки, приковуючи погляд до візерункової райдужної оболонки. - Раніше я ніколи нікого не переманював, міс Міон. Швидше мені доводилося відбиватися від охочих працювати в Голданарі, у нас дуже жорсткий відбір. Ви перший і єдиний виняток, Елері. Вам я вже двічі пропоную змінити найгіршу академію Ізаріди на найкращу.

- Загире, ти знову?

Я здригнулася. Ректор Голданарі лише закотив очі й плавно обернувся до Дорайна. Містер ат Рогад на ходу застібав піджак і осудливо дивився на друга. Я відчула як на моєму плечі розслаблено розпушив хвіст Геррі та вмостився зручніше. На мій сором, мені теж стало набагато спокійніше з появою сіроокого демона.

- Дор, ну чого ти розкричався?

- Це я ще не кричав. Але якщо ти щотижня будеш приїзджати для того, щоб залицятися до Елері, ти ризикуєш нарватися не тільки на крик. Навіщо ти приїхав, Заг, завтра ж останній день канікул, хіба ти не мусиш займатися підготовкою до навчального року?

- Займаюся, - Загір хитро посміхнувся і надіслав мені багатозначний погляд: - Розшукую молодих та перспективних викладачів.

Дорайн скрипнув зубами, теж глянув на мене, і раптом заспокоївся, видихнувши:

- Не думаю, що Елері затримається надовго в Годамн чи будь-якій іншій академії.

Від цих несподіваних слів я встигла внутрішньо похолонути й запідозрити найгірше, але демон закінчив свою думку, говорячи так, ніби мене взагалі тут не було.

- Виявилося, що вона чудовий цілитель і не зможе довго сидіти без практики. Думаю, міс Міон лише спробує себе як теоретик, а потім втіче до лікарні. Тому не намагайся, Заг, ця пташка тобі не по іклах.

Подібний поворот розмови змусив мене широко розплющити очі та здивовано подивитися на ректора. Демон посміхнувся одними краєчками губ, скрививши їх лише на пару секунд, а потім повернув обличчю нейтральний вираз, залишивши мене гадати чи була ця посмішка насправді, чи ні.

- Що ж, - блондин помітно посумнішав, чомусь раптово повіривши другові. Він востаннє окреслив моє тіло своїм поглядом і кивнув: - У будь-якому разі двері Голданарі будуть відчинені для вас. Був радий зустрічі, міс Міон.  

Я мовчки посміхнулася і кивнула у відповідь, а Загір повернувся до Дорайна: 

- Хотів обговорити з тобою кілька запитань.

- Звісно, ​​йдемо до кабінету.

Щойно очі Загіра перестали вивчати мене, тон ректора Академії Проклятих пом'якшав. Він зробив жест рукою, запрошуючи друга першим входити на територію навчального закладу, а сам обернувся до мене, дуже тихо уточнивши:

- Все гаразд, Елері?

Під його співчутливим поглядом я не змогла вимовити жодного слова. У грудях раптом защеміло від образи на те, що сьогодні я втратила нові документи, гроші віддані контрабандисту і сподівання на укладення більш тривалого контракту. Очі защипало. Захотілося поскаржитися демону, попросити допомоги у вирішенні моєї проблеми та почути у відповідь впевнене: «не варто турбуватися, я вирішу це питання».

Дорайн щось розглянув на моєму обличчі, смикнувся в мій бік, сіроокий погляд став стурбованим, але я різко зробила крок назад і гордо хитнула головою:

- Все в повному порядку, містере ат Рогад. Дякую за занепокоєння, але мені треба йти.

Обійшовши замерлого ректора по дузі, я швидким кроком попрямувала у бік гуртожитків, спиною відчуваючи на собі два погляди.

***
Дорогі читачі, запрошую вас підписатися на мою сторінку, щоб відслідковувати новини! Так ви зможете мене підтримати!