Читати книгу - "Полонянка бандита , Тетяна Калинова "

      Після    розмови    з   Еміром    я    трохи    заспокоїлась.   З   ним    дійсно    все    нормально.      Але    якщо    йому    знадобився    Міша ,   значить    все   тільки    починається.    Щоб    не    відтягувати  час    відразу    телефоную   другу.    Спершу    знов    вислуховую   яка    я    зараза    бо   зникла    на    довгий   час ,   а    потім   навпаки    в    нього     зникає    дар    мови    щойно    він    почув    що    ситуація    змінилась    і     я     вже    не    збираюсь    тікати    від    Еміра.  Що   ми    разом.     Та    коли    я    сказала    що    Емір    хоче    з    ним    зустрітись    і    натякнула    навіщо ,   Міша    відразу     погодився.    Видно    він    теж    зрозумів    що    ми     самі    з    Охотським     ніяк    не     впораємось.    Я    скинула   йому    номер    телефону    Еміра   щоб   про    зустріч    домовлялись    самі.   І    з    цього    дня     я    перестала    спати.   Час   тягнувся    дуже   повільно   і    кожен    день    був    ідентичний   попередньому.    Хоч    Емір    телефонував    щодня    і    розповідав    новини ,   та    я    ж     не    дурепа    і    прекрасно    розумію     що    він   розповідає     мені     далеко    не     все.    Вони    не    в    карти    на    бажання    грають ,   вони    кинули    виклик    небезпечному    злочинцю   і   кожної   хвилини    ризикують     своїми    життями.  

      Так    минуло    майже    три    довгі   тижні.   Я    вже    навіть    трохи    звикла   до    цього    місця ,   хоч    нестерпно    хочеться     до    Еміра.   Скучила    страшенно.    Через    постійні    хвилювання    в    мене     навіть    зник    апетит    і     іноді   нудить.   Весь    цей    час    я     намагаюсь    уникати    Руслана ,   та    це    виходить    так    собі  ,   коли    ми    живемо     в    одному     будинку.    Чоловік    вже    мабуть    сто    разів    пошкодував    що    не    стримався    і    розповів    про    свої    почуття    до    мене.    І    я    б    теж    хотіла    цього    не    знати.    Можливо    б    тоді    не    помічала   на    собі   його    прискіпливих   і    голодних   поглядів  ,    як    от    зараз...   З    самого   ранку     я    почуваюсь    поганенько ,   мене    не    просто    нудить ,  але    й    трохи    хитає   і     паморочиться    голова.    Мабуть    гемоглобін    понизився    або    тиск.   Тому    я    вирішила   спекти    на    обід    курку ,   приготувати    салат    і    картоплю.  Потрібно    взяти    себе     в   руки     і    почати    нормально    харчуватись ,   бо    інакше    і    без    допомоги    Охотського     скоро    відкину     копитця.    Я   нарізаю   овочі    на    салат    а    Рус    спершись     сідницями    об    стільницю    спостерігає    за    мною .   

      - Не    витріщайся .   Краще    допоможи    якщо    ти    вже    й    так    тут    сидиш. - він    посміхнувся.

      - А    я     думаю ,   скільки    ще     часу    ти    будеш    вдавати  ,  що    не    бачиш    мене?   Злякалась    моїх    слів?   Даремно.  Я    вже    пояснював    що    ні    на    що    не   претендую ,   але    якщо   знадобиться ,   я    зроблю    для    тебе    все. 

      - Так ?   Тоді    витягни    з    духовки    курку .  А    ще ,   почисть  і   поріж   цибулю   на    салат.  -  сказала    і    вхопилась    за    стіл  руками.   Знов    погано ,   здається   зараз    втрачу    свідомість.   Ноги    стали    ватяними ,   голова    сильно    паморочиться    і    болить    низ    живота. 

      - Що    з    тобою ?  - занепокоївся   Руслан. 

      - Я    не    знаю.   Погано.  -  останнє   що   змогла    сказати    і    все...  

      - Твою   ж   матір!   Лія ! -  відчула    як    чоловік    підхопив    мене    на    руки   і    провалилась    в   темряву.

      На    якусь   мить    прийшла    до    тями    в    автомобілі .   Чула    як   Рус   кричав   щось    про    соплі    які    жують    водії    на    дорозі ,   відчула    як    він    гладить    мене     по    волоссі    і    знов   провалилась.   Наступного    разу    ввімкнулась     в    лікарні .   Мене    кудись    везуть    на    каталці.

       - Що    з    нею?  - чую    стривожений    голос    Руслана.

      - Я   не    знаю.   Потрібно    спершу    її    оглянути. - відповідає    лікар .  - Дівчина   випадково    не    вагітна?  

      - Я - Я    не    знаю.    Можливо    мабуть.  - і   я    знов    відключилась.  

      Коли   наступного   разу    прийшла    до    тями ,   почувалась    набагато   краще.   Таке   враження ,    наче    я    просто   добре   виспалась.   Та     перш    ніж    розплющити    очі     відчула    як    хтось    ніжно    гладить    і    цілує    мою    руку.   Розплющую    очі    і   боюсь    кліпнути    щоб    він    не    зник. 

     - Емір!   -  він    підіймає    голову    і    піднявшись    цілує    мене    в    губи.   Потім   притуляється    губами    до   скроні.

      - Привіт    моя    солодка .   Ну    нарешті.   Злякала    мене   до   сказу.    Як    ти?   

      - Не   знаю.   Нормально    наче.    А    що    взагалі    сталось?   Що    зі    мною?  - і    тут    згадую    розмову    Руслана    з    лікарем...  Приснилось ?    Чи   я... -   механічно    накриваю   живота    долонею    і    злякано   дивлюсь    на    коханого.   А    раптом    я   дійсно  була    вагітна  і    втратила    дитину?  Емір    посміхається    і    накриває    мою    долоню    на    животі    своєю    рукою.   

      - Так    кохана .   В    нас     буде   малюк.   Наш    з    тобою    малюк.   - потім    знов    цілує    мене.  -  Мені    так    шкода    що    мене    не    було     поруч ,   що    примушував    хвилюватись    і    довів    до    цього.   Я    мало    не    збожеволів   від   хвилювання  коли    зателефонував    Рус    і    сказав    що    везе    тебе    в    лікарню ,   бо    ти    втратила    свідомість .   Пробач   Ліє.    Тепер    я    нікуди    тебе    не    відпущу ,    буду    поруч.  Я    тебе    дуже    кохаю    і    не    уявляєш    який    я    щасливий    що    стану    татом.