Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

хто з ким може мати статеві контакти, чи за ознакою статі, кольору шкіри, етнічного походження, касти або релігії, — усі вони мають одну загальну рису: зміцнюють фундаментальне правило, важливе для багатьох релігій, що існують відмінності між людьми і різне значення надається різним людям залежно від того, хто вони (або як себе ідентифікують). Стать, колір шкіри, етнічне походження, належність до певної касти й релігія є чинниками, які визначають цінність людей у рамках релігійного світогляду. Сексуальні правила допомагають зберегти ці визначення. Ті, хто кидає виклик правилам, отже, порушують не тільки ці священні відмінності між людьми, а й межі відведеної їм ідентичності.

8. Секс в іншому світі

За часів грецької Античності троянський принц Ганімед славився своєю красою, він був «народжений найгарнішим зі смертних чоловіків». Але одного дня він зник. Усі шукали його — усе марно. Його батько був невтішний, поки не з’явився бог Гермес і не доповів, що немає підстав для відчаю — Ганімед став безсмертним і йому була дарована вічна молодість. Проте це лише частина історії. Зевс, цар богів, викрав Ганімеда «через його красу»1. Сюжет переказів варіюється залежно від того, чи Зевс прийняв форму орла, щоб викрасти Ганімеда, чи постав у своїй звичайній подобі чоловіка середнього віку. У всякому разі, закоханий Зевс приніс Ганімеда на Олімп не тільки щоб той виконував роль чашника під час божественних святкувань, — Софокл указує досить чітко, що молодий троянець «могутність Зевса розпалював стегнами»2.

У будь-якій релігійній дискусії не слід випускати з уваги богів, ангелів і демонів, які живуть на різній відстані від людства. Більшість таких надприродних істот сексуально активні по-різному — або одна з одною, або з простим смертним, як, наприклад, Зевс із Ганімедом. У тих надприродних сферах, до яких належать боги і куди ми, можливо, урешті-решт потрапимо, не існує такого місця, де не було б сексу. Той факт, що секс існує в цих надлюдських сферах, змушує уважніше подивитися на них під кутом зору сексу та релігії. Від того, якою саме є сексуальна поведінка богів і які порядки діють у цих сферах, часто залежить кінцеве й основне формулювання релігійно-сексуальних правил, які регулюють певні аспекти життя на землі. Крім того, існують особливі правила щодо того, як людина повинна поводитись, якщо вперше сексуально стикнулася з цими надлюдськими істотами: боги, ангели та демони зовсім не схожі на більшість людей.

Секс між богами

У багатьох немонотеїстичних релігіях створення світу стало результатом сексуальної активності. Згідно з єгипетськими, месопотамськими, грецькими й іншими міфами, світ був створений божественними парами в сексі, у результаті якого народилися діти, які стали різними елементами нового створіння. Навіть якщо від самого початку є лише один бог, секс однаково розглядається як частина процесу створення. Єгипетський геліопольський міф розповідає про Атума, який породив своїх нащадків, мастурбуючи: «Я встромив свій кінець в свій кулак, я втішався з моєю рукою. Впало сім’я до власного рота. Потім бога я виплюнув Шу, а за ним вивергнулась богиня Тефнут»3. Багато богів не обмежували себе сексом задля розмноження, а були дуже сексуально активними.

Хоча життя грецьких богів найкраще знайоме західному світові, сексуальність індуїстських богів, поза сумнівом, найважливіший приклад сексуально активних божеств релігій, які збереглись і сьогодні. Більшість богів живуть у гетеросексуальних відносинах одне з одним, проте важко точно сказати, хто з ким, тому що це може варіюватися від джерела до джерела, а крім того, деякі боги мають достатньо змінні ідентичності. Як відомо, боги перевершують людей у всіх видах діяльності, тож і сексуальна сфера не становить виняток. Секс між богами може бути неперевершеним. Гарний приклад становить перший статевий акт між Шивою й Парваті, який триває вічність і є настільки пристрасним, що весь космос трясеться, а інші боги перелякані4. Божественну гетеросексуальну пару, що кохається, часто зображають у вигляді єдиної істоти5.

Той факт, що боги певної релігії мають статеві контакти, означає, що ця релігія поділяє цілком позитивні погляди на секс. Проте розмаїття сексуальних учинків богів не може бути зразковою моделлю для смертних. Коли богині Афродіта та Парваті зрадили своїм чоловікам, це не розглядається як зразкова поведінка, це був приклад божественного гріха6. Невірність богів чоловічої статі також не може вважатися гідним учинком, однак і не є аж надто великою проблемою. Вона прирівнюється до чоловічої сексуальності в людському світі, де їй дозволяється більше свободи, ніж сексуальності жіночій. Кровозмісні стосунки брата та сестри Осіріса й Ісіди були зразком для шлюбів фараонів, а також для багатих єгипетських сімей за доби еллінізму7. Однак у більшості інших релігій кровозмісні союзи, укладені численними богами, зазвичай не розглядались як приклад для наслідування. Кровозмісний шлюб брата та сестри, центральних грецьких богів Зевса та Гери, не був чимось, що люди мали наслідувати, і насправді, це іноді навіть критикувалося саме тому, що цей союз був далеким від ідеалу.

Незважаючи на те що існує безліч незайманих богів і богинь, іудейсько-християнсько-мусульманський Бог достатньо унікальний у своїй асексуальності. Оскільки, згідно з монотеїстичними релігіями, він є єдиним Богом у всьому Всесвіті, його сексуальна стриманість означає, що у цьому Всесвіті не існує сексуально активних богів. Є, однак, випадки, які можна визначити як сексуальні, але за пильнішого розгляду всі вони лише підкреслюють абсолютну абстиненцію Бога. Згідно з Кораном, Бог використовує сім’я, щоб створити людей, проте це не можна назвати сексуальним актом. Сперма — це необхідна речовина для створення людських істот, але ж це навіть не Божа сперма, він її отримує з глини8. У християнстві Бог вступає в сексуальні зносини не з іншим божеством, а зі смертною жінкою, Марією. Як сказано в Євангелії від Луки: «Дух Святий найде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе»9. Однак річ у тім, що й це не статевий акт. Богу вдається зробити Марію вагітною, не займаючись із нею сексом.

Асексуальність монотеїстичного Бога є прикладом того, як одні й ті самі фундаментальні ідеї можуть привести до абсолютно різних наслідків. В іудейському й ісламському контекстах вічна невинність Бога є тим, що відрізняє Бога від людини, оскільки людина за своєю природою повинна бути сексуально активною. У християнстві, однак, асексуальність Бога розглядається як приклад, який необхідно наслідувати. Асексуальність християнського Бога підсилюється ще й тим, що він у втіленні свого сина Ісуса також залишається сексуально стриманим. У цьому світлі можна провести паралель між стриманістю божественних постатей християнства та сексуальною активністю богів індуїзму, древніх греків та інших більш