Читати книгу - "Сезон гроз"

Аддаріо веслував сильними, рівними гребками. Човен мчав по воді, як стріла.

— Ти так веслуєш, — оцінив Геральт, витираючи сльози сміху, — наче ніколи в житті не робив нічого іншого. Я думав, що краснолюди не вміють ні гребти, ні плавати…

— Піддаєшся стереотипам.

Інтерлюдія

Чотирма днями пізніше

Аукціонний дім братів Борсоді містився на маленькій площі при вулиці Головній, — яка й справді була головною артерією Новіграду, з’єднуючи ринок зі святинею Вічного Вогню. На світанку своєї кар’єри брати торгували кіньми й вівцями. Тоді їхнього маєтку вистачало лише на стайню на передмісті. Через сорок два роки з дня заснування аукціонний дім займав імпозантний триповерховий будинок у найпрестижнішій міській дільниці. Він все ще залишався в руках родини, але предметом аукціонів стало винятково дорогоцінне каміння, головним чином діаманти, а також твори мистецтва, антикваріат і колекціонерські предмети. Аукціони відбувалися щокварталу, неодмінно в п’ятницю.

Сьогодні аукціонний зал був заповнений до останнього місця. Як оцінила Антея Дерріс, присутніх було не менше сотні.

Шум і гамір стихли. Місце за кафедрою зайняв ведучий-ліцитатор, Абнер де Наваретт.

Абнер де Наваретт, як і звичайно, виглядав пречудово у чорному оксамитному каптані і золотій парчевій камізельці. Благородним рисам його обличчя могли позаздрити принци крові, а поставі й манерам — аристократи. Таємницею полішинеля було те, що Абнер де Наваретт дійсно був аристократом, але викинутим з роду ізгоєм, позбавленим спадку через пияцтво, марнотратство та розпусту. Коли б не родина Борсоді, Абнер де Наваретт стояв би під храмом з простягнутою рукою. Але Борсоді потрібен був ліцитатор з виглядом аристократа. А ніхто з кандидатів не міг перевершити Абнера де Наваретта, коли йшлося про вигляд.

— Добрий вечір, пані та панове, — промовив ведучий голосом таким самим оксамитним, як і його каптан. — Вітаю в домі Борсоді на квартальному аукціоні витворів мистецтва та антикваріату. Колекція, що є предметом аукціону і з якою ви вже познайомилися в нашій галереї, є унікальним набором і походить винятково від приватних власників.

— Як я помітив, переважна більшість присутніх, — це наші постійні гості та клієнти, вже ознайомлені з правилами нашого Дому та регламентом аукціону. Брошуру з регламентом всім присутнім було вручено при вході. Отож я вважаю, що всі проінформовані щодо наших приписів та знають про наслідки їх порушень. А зараз почнемо, не зволікаючи.

— Лот номер один: нефритова фігурка, групова, представляє німфу … гммм… з трьома фавнами. Як встановили наші експерти, виготовлена гномами, вік близько ста років. Початкова ціна двісті корун. Я бачу двісті п’ятдесят. Це все? Хтось пропонує більше? Ні? Продано пану з номером тридцять шість.

Два клерки, що поралися при сусідньому столику, пильно записували результати продажу.

— Лот номер два: Aen Nog Mab Taedh’morc, збірник ельфійських казок і віршованих притч. Багато ілюстрований. Стан ідеальний. Початкова ціна п’ятсот корун. П’ятсот п’ятдесят, пан купець Гофмаєр. Пан радник Дрофус, шістсот. Пан Гофмаєр, шістсот п’ятдесят. Це все? Продано за шістсот п’ятдесят корун пану Гофмаєру з Гірундуну.

— Лот номер три: прилад зі слонової кості, форма… гммм… на кінці заокруглений і продовгуватий, призначений… гмм… напевно для масажу. Походження заморське, вік невідомий. Початкова ціна сто корун. Бачу сто п’ятдесят. Двісті, пані в масці, з номером сорок три. Двісті п’ятдесят, пані у вуалі, з номером вісім. Ніхто не дає більше? Триста, пані аптекарева Форстеркранц. Триста п’ятдесят! Жодна з дам не пропонує більше? Продано за триста п’ятдесят корун дамі з номером сорок три.

— Лот номер чотири: Antidotarius magnus, унікальний медичний трактат, виданий університетом у Кастель Граупіані на самому початку існування цього навчального закладу. Початкова ціна вісімсот корун. Бачу вісімсот п’ятдесят. Дев’ятсот, пан доктор Онезорг. Тисяча, шановна Марті Содергрен. Це все? Продано за тисячу корун шановній Содергрен.

— Лот номер п’ять: Liber de naturis bestiarum, раритет, оправлена в букові дощечки, багато ілюстрована…

— Лот номер шість. Дівчинка з кошеням, портрет en trois quarts, олія на полотні, цинтрійська школа. Початкова ціна…

— Лот номер сім, дзвіночок з сердечником, мосяжний, краснолюдська робота, вік знахідки неуточнений, але річ, безперечно, старовинна. «Ну й чого ти, гнидо, дзвониш». Початкова ціна…

— Лот номер вісім: олія і темпера на полотні, художник невідомий. Шедевр. Прошу звернути увагу на унікальну хроматику, гру кольорів та динаміку освітлення. Атмосфера напівтемряви і чудовий колорит велично відтвореного лісового пейзажу. А в центральній частині, в таємничій світлотіні, прошу глянути, головна фігура картин: олень під час гону. Початкова ціна…

— Лот номер дев’ять: Ymago mundi, відома також під назвою Mundus nouus. Надзвичайно рідкісна книга, оксенфуртський університет володіє лише одним екземпляром, нечисленні екземпляри є власністю приватних осіб. Оправлена в курдибанову козячу шкіру.[38] Стан ідеальний. Початкова ціна тисяча п’ятсот корун. Шановний Вімме Вівальді, тисяча шістсот. Достойний отець Прохаска, тисяча шістсот п’ятдесят. Тисячу сімсот, пані з кінця залу. Тисяча вісімсот, пан Вівальді. Тисяча вісімсот п’ятдесят, достойний Прохаска. Тисяча дев’ятсот п’ятдесят, пан Вівальді. Дві тисячі корун, браво, достойний Прохаска. Дві тисячі сто, пан Вівальді. Чи хтось пропонує більше?

— То безбожна книга, а зміст її єретицький! Спалити її треба! Хочу її викупити, щоб спалити! Дві тисячі двісті корун!

— Дві тисячі п’ятсот! — пирснув Вімме Вівальді, погладжуючи білу виплекану бороду. — Дасиш більше, побожний підпалювачу?

— Скандал! Мамона тріумфує над справедливістю! Поганський краснолюд більше значить, ніж чоловік! Пожаліюся владі!

— Книга продана за дві тисячі п’ятсот корун панові Вівальді, — спокійно оголосив Абнер де Наваретт. — Достойному Прохасці нагадую про регламент та правила, обов’язкові у Домі Борсоді.

— Виходжу!

— Всього найкращого. Прошу пробачення у присутніх. Унікальність та багатство пропозицій Дому Борсоді інколи викликають надмір емоцій. Продовжуємо. Лот номер десять: цілковита особливість, небувала знахідка, два відьми́нські мечі. Дім вирішив не пропонувати їх нарізно, тільки разом, з поваги до відьми́на, якому вони колись належали. Перший меч з метеоритної сталі. Клинок викуваний і нагострений у Махакамі, автентичність краснолюдського знаку підтверджена нашими експертами.

— Другий меч, срібний. На гарді і по всій довжині клинка рунічні знаки, що підтверджують автентичність. Початкова ціна тисяча корун за набір. Тисяча п’ятдесят, пан з номером сімнадцять. Це все? Ніхто не дасть більше? За таку рідкість?

— Лайно, не гроші, — буркнув у останньому ряді Никифор Муус, магістратський урядник, навпереміну нервово стискаючи в кулаки поплямлені чорнилом пальці або перечісуючи ними рідке волосся. — Я так і знав, що не варто було…

Антея Дерріс вгамувала його, цитькнувши.