Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Цікаво, що ви будете робити, - холодно спитала вона на перерві (Бінс відплив кудись крізь класну дошку), - якщо цього року я не дам вам своїх конспектів?

- Провалимо СОВи, - відповів Рон. - Якщо ти, Герміоно, візьмеш на своє сумління такий тягар...

- Ви цього заслуговуєте, - огризнулася Герміона. - Ви навіть не намагалися його слухати!

- Чому ж, намагалися, - заперечив Рон. - Просто нам бракує твого розуму, чи пам'яті, чи зосередженості... ти просто мудріша за нас... Скажи, приємно це чути?

- Ой, не треба придурюватися, - скривилася Герміона але стала значно лагідніша.

Вони вийшли на вологе подвір'я. Сіялася дрібнесенька мжичка, і учні, що стояли групками, були мовби розмиті. Гаррі, Рон і Герміона вибрали самотній закуток під балконом, з якого крапала вода, попіднімали коміри мантій, захищаючись від прохолодного вересневого вітру, і намагалися уявити, що приготував для них Снейп на перший урок. Вони якраз дійшли згоди, що це має бути щось неймовірно складне, щоб захопити їх зненацька після двомісячних канікул, коли з-за рогу до них хтось підійшов.

- Привіт, Гаррі!

То була Чо Чанґ, та ще й, на диво, сама. Це було дуже незвично, бо майже завжди її оточувала зграйка сміхотливих дівчат. Гаррі пам'ятав свої муки, коли хотів зустріти її на самоті, щоб запросити на святковий бал.

- Привіт, - озвався Гаррі, відчуваючи, як червоніє. «Зараз ти хоч не заляпаний смердосоком», - сказав він сам собі. Чо, здається, думала те саме.

- Вдалося тоді все відчистити?

- Так, - спробував усміхнутися Гаррі, ніби згадка про їхню останню зустріч була кумедна, а не ганебна. - То як там... е-е... гарно провела літо?

Він одразу пошкодував, що це сказав, адже Чо зустрічалася з Седриком, і спогади про його смерть, мабуть, зіпсували їй канікули не менше, ніж Гаррі. Обличчя Чо напружилося, але вона відповіла: - Нормально...

- Це значок «Тайфунів»? - зненацька запитав Рон, показуючи на мантію Чо, на якій був пришпилений блакитний значок з подвійною золотою літерою «Т». - Ти ж за них не вболіваєш, правда?

- Чому ж, уболіваю, - сказала Чо.

- І це здавна, чи відтоді, як вони виграли чемпіонат ліги? - допитувався Рон з якимось недоречним, на думку Гаррі, звинувачувальним тоном.

- Я вболіваю за них з шести років, - холодно пояснила Чо. - Ну, добре... бувай, Гаррі.

І вона пішла собі далі.

Герміона зачекала, поки Чо віддалилася, а тоді накинулася на Рона.

- Ти такий нетактовний!

- Чому? Я просто спитав, чи вона...

- Невже до тебе не дійшло, що вона хотіла поговорити з Гаррі?

- Ну то й що? Хай би говорила, я її не зупиняв...

- Якого біса ти на неї напав з тією квідичною командою?

- Напав? Нічого я не нападав, я тільки...

- Хіба не однаково, чи вболіває вона за «Тайфунів», чи ні?

- Ой, перестань! Половина з тих, що носять ці значки, купили їх лише минулого сезону...

- А тобі яка різниця?

- Бо це означає, що вони не справжні вболівальники, а просто встигли застрибнути на поїзд перед його відходом...

- Дзвоник, - повідомив Гаррі, бо Рон з Герміоною так голосно сперечалися, що нічого не чули. Вони не припинили сварки і по дорозі до Снейпового підвалу, тож Гаррі мав досить часу на роздуми про те, що через цих Невіла та Рона невідомо, чи йому колись пощастить хоч дві хвилинки поговорити з Чо так, щоб після того не виникало бажання провалитися крізь землю.

А все ж, подумав він, чекаючи разом з іншими учнями біля Снейпового кабінету, вона сама вирішила до нього підійти. Вона зустрічалася з Седриком, тому запросто могла зненавидіти Гаррі за те, що він вибрався з Тричаклунського лабіринту живий, а Седрик загинув. Однак вона розмовляла з ним цілком доброзичливо, а не так, ніби вважала, що він божевільний, чи брехун, чи якимось жахливим чином відповідальний за Седрикову смерть... Так, вона явно сама вирішила підійти і з ним поговорити, і це сталося вже вдруге за два дні...

Ця думка значно поліпшила Гаррі настрій. Навіть зловісний скрип дверей до Снейпового підвалу не проштрикнув маленької бульбашки надії, що росла в його грудях. Він зайшов у клас за Роном і Герміоною, пішов з ними до звичної парти в кінці класу і сів посередині, ігноруючи їхнє роздратоване перешіптування.

- Тиша, - холодно звелів Снейп, зачиняючи за собою двері.

Правду кажучи, не було жодної потреби закликати до тиші, бо щойно учні почули, що зачинилися двері, як одразу припинився будь-який галас чи метушня. Однієї Снейпової присутності зазвичай вистачало для забезпечення в класі порядку.

- Перш ніж почати сьогоднішній урок, - сказав Снейп, підходячи до свого столу й оглядаючи учнів, - вважаю за необхідне вам нагадати, що в червні ви будете складати важливі іспити, на яких продемонструєте ваше вміння готувати магічне зілля і ним користуватися. Незважаючи на телепнів, які, поза сумнівом, є в цьому класі, я сподіваюся, що ви спроможетеся бодай на задовільні СОВи. Інакше ризикуєте наразитися на моє... незадоволення.

Цього разу його погляд зупинився на Невілові, і тому забракло повітря.

- Зрозуміло, по закінченні року дехто з вас більше зі мною не навчатиметься, - вів далі Снейп. - Тільки найкращі й далі вивчатимуть настійки, щоб здавати НОЧІ, а це означає, що з деким із вас ми розпрощаємося назавжди.

Його очі зупинилися на Гаррі, а губи викривилися. Гаррі не відводив погляду, відчуваючи похмуре задоволення від Думки, що після п'ятого класу зможе здихатися настійок.

- Та перш ніж настане ця радісна мить прощання, ми проведемо разом ще один рік, - м'яко провадив Снейп, - тому, маєте ви намір здавати НОЧІ чи ні, але я раджу спрямувати всі ваші зусилля на досягнення високого рівня, якого сподіваюся від своїх учнів для отримання належних СОВ.

Сьогодні ми вивчимо зілля, вміння готувати яке потрібно продемонструвати для отримання Середніх Оцінок Взірцевих учнів. Це - настоянка миру, зілля, що знімає тривогу та збудження. Будьте уважні - якщо ви дасте завелику дозу компонентів, споживач настоянки засне глибоким, а інколи й непробудним сном. Тож усе треба робити дуже ретельно. - Ліворуч від Гаррі напружилася Герміона, ковтаючи кожне