Читати книгу - "Кривавими слідами"

Власта, у свою чергу, ніколи б не прийшла до нього знову, зважаючи тим паче на той факт, що найбільше жадала обійти Скляра в розслідуванні. Хотілося першою розкрити злочин і поставити тим самим на місце задерикуватого поліцейського. То вийшов би справжній удар по амбіціях рудого. Та склалося інакше. Без повноважень, які має Єгор, вона б не змогла здійснити задумане.

Жінка сподівалася зустріти тут Кир’яха, однак надія не справдилася. Наразі на них із Валентином дивився Скляр, із палаючими від гніву очима, готовий ось-ось вилаятися і вигнати їх обох – Власта навіть не сумнівалася в цьому.

Але патрульна помилялася. Єгор не збирався їх виганяти. Він не зрадів їхньому візиту, та зрозумів, що просто так вони б сюди не приїхали. Утримавшись від спокуси їдкого коментаря під час привітання з патрульними, спокійно поцікавився, яким побитом вони тут.

«Цій жінці таки треба в оперативники», – укотре за останні дні подумав Єгор, коли побачив, яку саме інформацію йому привезли.

Скляр скасував допит Бойка, якомога швидше залагодив усі термінові справи, зібрався, знайшов службову машину і вже о пів на дев’яту виїхав до Борисполя.

Середа, 30 січня 2019 року. 02:50

Для годиться, Єгор побурчав із приводу того, який спосіб розслідування обрала патрульна (жінка не мала права залучати до розслідування свого приятеля, навіть незважаючи на те, що його допомогою неодноразово користувалася поліція Рівного). Але, глибоко в душі, чудово розумів, що на її місці вчинив би так само – порушив би невеличке правило, якби це дало змогу впіймати злочинців.

До міжнародного аеропорту Бориспіль дісталися порівняно швидко. Якщо взагалі можна говорити про швидкість, коли ти страшенно нервуєш і тобі не терпиться поставити крапку в розслідуванні вбивства, скоєного з особливою жорстокістю. Для Скляра це справа честі не лише тому, що, як учив батько, будь-яке вбивство має бути розкритим. А й тому, що неодмінно бажав довести на новому місці: він – справжній експерт.

На щастя (принаймні в цьому випадку), у роботі охоронців порядку не буває вихідних чи нічних перерв, вони працюють цілодобово. Тож, прибувши до аеропорту, Єгор із Кир’яхом відразу попрямували до служби охорони.

Працівники аеропорту Бориспіль підтвердили відому в поліції інформацію про те, що підозрюваний, фото якого показали, і справді перебував тут вісімнадцятого січня цього року. Цій інформації Скляр та Кир’ях зовсім не здивувалися. Тільки от подальші відомості, які їм надали (і які до цього часу всі вважали правдою) не збігалися з тим, що знайшов програміст Андрій Тіток.

Скляр перечитав папери, передані йому Властою. Коли оперативники першого разу спілкувалися з прикордонниками та охороною аеропорту, вони отримали ті свідчення, які бажав сам убивця. Факти видавалися незаперечними. Відтак далі ніхто не працював у цьому напрямку.

– Розумне падло, – вилаявся своїм хрипким голосом Кир’ях.

– Базилюк, – коротко відповів Скляр. – Одне слово: колишній працівник правоохоронних органів. Гарне алібі замутив. Але тепер не відкараскається.

Зараз слідчий та оперуповноважений і досі перебували в аеропорту і не мали наміру покидати його, доки не отримають підтвердження своєї нової версії. Або ж її спростування.

Вони вже кілька годин проглядали записи з камер відеоспостереження. Поряд сиділи двоє працівників охорони Бориспільського аеропорту. Із не менш зосередженими обличчями, ніж копи, які до них приїхали з іншого міста серед ночі для розслідування спланованого вбивства.

Слідчому від хвилювання стискало подих. Він зрозумів: ось-ось може знайти те, що допоможе кинути вбивцю та його спільників до в’язниці. Скляр відчував, як утомилися очі від напруги: надто боявся пропустити потрібні кадри. Хоч поряд і Кир’ях, котрому він останнім часом усе більше довіряє, та спрацьовувала звичка: у першу чергу, покладатися на самого себе. Якщо хочеш щось зробити добре – зроби це сам. Поряд стояло третє за ніч горнятко кави. І бозна яке за рахунком за минулу добу. Ще трішки – і час перебування без сну сягне в обох поліцейських рівно двадцяти чотирьох годин.

– Он він, – тепер і в Скляра голос зробився хрипким, як у Кир’яха. Щоправда, у нього – від браку сну.

Єгор міг і не казати цих слів. Кир’ях сам устиг побачити. Обоє збадьорилися. Очі світилися справжнім задоволенням. А ще – неймовірним єхидством: СПІЙМАЛИ.

Середа, 30 січня 2019 року. 13:15

До Рівного поліцейські дісталися окриленими, якими вже давно не почувалися. Аеропорт вони покинули шість годин тому, отримавши всю необхідну інформацію: повноцінні докази, які допоможуть ув’язнити не лише замовника, а й усіх виконавців.

І навіть диявол їм тепер не допоможе.

– Думаєш, вони ще в Рівному? – Кир’ях щойно в’їхав на територію міста. Він доволі стомився. Скляр через пошкоджену руку кермувати не міг, тож усю дорогу до столиці і назад довелося це робити оперу.

– Хтозна, – задумливо мовив. Він прекрасно зрозумів, що Кир’ях питав про виконавців. Замовник бо в Рівному і нікуди від них не дінеться. – Головне – ми тепер точно знаємо, хто є хто в цій справі.

Єгор зазирнув у вайбер. Таня досі не відповіла на його повідомлення. Що це? Зайнята чи знову ображається, що не приїхав додому? Але ж у нього така робота, хай йому! Укинув телефон назад до куртки.

Середа, 30 січня 2019 року. 19:15

Бойко відмовився співпрацювати зі слідством. Скільки разів не намагалися Скляр чи Кир’ях поспілкуватися з приятелем Мáрко Вітторіно, той так і не визнав свою вину. Само собою зрозуміло, чоловік не надав жодних відомостей про своїх спільників.

Спершу Єгор тим надзвичайно переймався. Тепер заспокоївся. І не просто так.

Коли Скляр та Кир’ях зайшли до кімнати для допитів, на них, окрім підозрюваного, уже чекав і його адвокат. Слідак скривився: такі люди ще й мають право на захист. Та розуміння цього не зіпсувало настрою: справа розкрита, докази беззаперечні. Усе, що може адвокат – стежити за тим, аби права (о Боже, він ще й має права!) підзахисного під час допиту не порушили, а на суді добиватися пом’якшення вироку. Після короткого офіційного привітання, роз’яснень процесуальних прав та обов’язків, порядку проведення допиту та попередження про визначену в законі відповідальність за свідомо неправдиві свідчення Скляр та Кир’ях перейшли до суті справи.

– Розкажіть, будь ласка, про причини скоєння злочину, – інтонація слідчого прозвучала більш сухо, ніж він сам очікував. Він завжди люто ненавидів, коли людей убивають просто так. А на його переконання, у світі немає жодної причини, яка б могла слугувати вбивству безневинної живої істоти. – Ви ж прекрасно розумієте, що немає сенсу мовчати, – зауважив слідак,