Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

СПІВАК

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 9, с. 102. В Писаннях на основі першодруку баладу вміщено у розділі «Поезії 1868-1876 рр.», тим часом Ю. Федькович у листі до віденської молоді писав про цей твір як закінчений уже в середині 1866 р.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 311-312.

ПРОЩІ

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 17, с. 198. У Писаннях на основі першодруку твір віднесено до розділу «Поезії 1868-1876 рр.», проте Ю. Федькович у листі до віденської молоді писав про цей твір як закінчений уже в середині 1866 р.

«Прощі» - це вільний переклад поезії «Die Wallfahrt Kevlaar» («Паломництво до Кефлаару») з видання «Buch der Lieder» («Книга пісень», 1827) видатного німецького поета Генріха Гейне (1797-1856).

Автограф невідомий. Копія Федьковичевого переспіву поезії Гейне «Du hast Diamanten und Perlen...» зберігається в ІЛ, ф. 3, № 3729- 3730 (копія рукою І. О. Левицького). Цей переспів Ю. Федькович без усяких посилань включив до циклу своїх «співанок» («Жемчуг маєш, злато маєш...» - Писання, т. 1, с. 553-554).

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 317-318.

ОСЬМИЙ ПОМЕННИК ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКОВІ НА ВІЧНУЮ ПАМ’ЯТЬ

Вперше надруковано окремою брошурою у Львові в 1869 р.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 345-348.

Наприкінці 1865 чи на початку 1866 р.- в період найбільшого творчого наслідування Т. Шевченка - Ю. Федькович вирішив щороку відзначати дату смерті Кобзаря черговою посвятою («поменником»). Скільки їх написано - не знати, відомо тільки, що поет дотримувався цього принципу недовго.

У 1866 р. з друкарні Ставропігійського інституту у Львові вийшла окремим виданням поезія Федьковича «В день скону Батька нашого Тараса Шевченка, Кобзаря Русі, Мартира України, предтечі нашої волі і слави» (Писання, т. 1, с. 185-189).

18 травня 1867 р. у листі до редакції «Правди» Федькович писав: «До «Правди» не пришлю нічо, аж доки не буду знати, що ся з моїм «Первим посланієм...» і з моїм «Поменником...» стало». 4 липня 1867 р. поет у листі до О. Партицького скаржився: «У сегорічні роковини смерті нашого великого Кобзаря заслав я у Львів два поменники (поминальні поезії). Знаєте, що львівці на се сказали? - «Нема грошей!..» Перше моє «Посланіє...», що я у Львів заслав, пропало без слиху! Кілько я не упоминався, аби мені хоть манускрипт вернули - але де ж там!»

Значення слів «Перве посланіє...» і «перше моє «Посланіє...» ідентичне. Очевидно, малася на увазі поезія «Апостол слова України...», позначена цифрою «I» під загальним заголовком «Дванадцять посланій Ю. Городенчука-Федьковича на цілу соборну Україну», виявлена І. Франком у паперах М. Бучинського. Поезію опубліковано в «Літературно-науковому віснику», 1904, т. 25, с. 75-77, потім уміщено в Писаннях, т. 4 с. 567-569. У сучасному виданні вона має назву «Посланіє на Україну» (Федькович Юрій. Твори. В 2-х т., т. 1, с. 197-200). Автограф першого з дванадцяти задуманих «посланій» зберігається в ІЛ, ф. 58, № 11.

У 1868 р., не підтриманий «львівцями» і заклопотаний домашніми турботами, Ю. Федькович признавався: «Я тепер нічо а нічо не пишу, бо не маю коли, отже, і не знаю, чи буду мати коли по Тарасові поменник написати» (Писання, т. 4, с. 175). Це - з листа до літературного критика й публіциста О. Терлецького. В іншому тогорічному листі до цього ж адресата поет не без обурення запитував: «Вірші мої на шостий поменник Тараса не друковані? Я би рад знати, чому?»

Нумерація «поменників» Ю. Федьковича відповідала не кількості, а річниці смерті Кобзаря, причому поет, як правило, рахувався з часом, потрібним на друкування твору; ось чому «шостий поменник» мав би бути написаний у 1865, а «осьмий» - у 1867 р.

Подаючи цю поезію в Писаннях, І. Франко зазначав: «Отсей «поменник» - мабуть, той сам, що написав був Федькович на 1867 рік і якого не захотіла тоді ані 1868 р. надрукувати львівська громада. Однак цілковитої певності в тому не маємо і для того друкуємо його тут, на чолі поезій 1869 року». Найімовірніша дата написання твору - 1867 р.

ОСЬМИЙ ПОМЕННИК ТАРАСОВІ ГРИГОРОВИЧЕВІ ШЕВЧЕНЦІ НА ВІЧНУЮ ПАМ’ЯТЬ

Вперше надруковано в журн. «Вісник Академії наук Української РСР», 1953, № 12, с. 51-53.

Автограф зберігається в ЦНБ, ф. X, № 16.

Подається за автографом.

ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ

Вперше надруковано у вид.: Писання, т. 1, с. 191-192. Публікуючи тут цей твір, І. Франко висловив здогад, що причиною його написання була стаття «Руський театр. Хвилеві патріоти» в газеті «Русь» 26 травня 1867 р., де невідомий автор дорікав, що Федькович, на жаль, став писати менш оригінально.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 16.

Подається за першодруком.

ІЗ КОЛОМИЙСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ЗБІРОК

У 1867-1868 рр. у коломийській друкарні Михайла Білоуса вийшли три брошури під назвою «Поезії Юрія Городенчука-Федьковича». Видання здійснене заходом станіславських гімназистів на чолі з О. Терлецьким за допомогою О. Партицького, тодішнього тернопільського вчителя. О. Терлецький писав поетові: «Ми, станіславці, друкуєм Ваші поезії у Коломиї... Друкується уже 1 випуск - содержить він поеми «Мертвець» і «Туга на могилі званого мого брата Михайла Дучака у Заставні»... Найдальше за 2 неділі скінчиться друкування першого випуску і начнеться друкувати «Дезертир». Ті поезії («Дезертир».- М. Ш.) не дали ми друкувати яко осібні брошурки, тільки так, як Шевченкові поезії. Треба нам, отже, більше утворів Ваших, щоб принаймній один спорий том надрукувати. Упрошаю, отже, дуже, щоб Ви до нас, до Станіслава, прислали єще кілька утворів більших і менших... Не цурайтеся нас, бо всі ми Вас любим, бо всім нам Ви - другий Тарас» (Писання, т. 4, с. 173-174).

Ю. Федькович, який глибоко переживав критику на свою адресу в газеті «Русь» (див. попередню примітку), тепер недовірливо ставився до всяких похвал, тим більше - до пропозицій. Довелося О. Партицькому (уже не Терлецькому) й поему «Дезертир» видавати брошурою.

Зміст коломийських збірок такий: перша (1867) - «Мертвець», «Туга на могилі званого мого брата Михайла Дучака у Заставні»; друга (1867) - «Сині пюрця», «Городенчук», «Рожа», «Циганка»;