Читати книгу - "Адлер. Кохати, щоб вижити, Катерина Мединська"

Мобільний телефон наполегливо дзвонив уже вдруге поспіль. Ерік повернув слухавку екраном до себе і побачив ім'я: "Адель".

Тіна, що лежала на його руці, теж прочитала ім'я ненависної суперниці. Вона відчула себе невпевнено. Нею опанувала раптова розгубленість. Як вчинить Ерік?

Він без жодних вагань відповів своїй дівчині:

– Привіт.

– Доброго ранку, милий. Я, мабуть, розбудила тебе? – пробелькотіла Адель, і Тіна, почувши цей солодкий голосок, рішуче підвелася з ліжка.

Ерік не зробив спроби зупинити її чи затримати. Тіна попрямувала в душ, із завмиранням серця слухаючи короткі фрази Еріка:

– Так приїду! Але ввечері.

Тіна ввімкнула воду. Все що завгодно, аби не почуватися повною ідіоткою. Сама винна. Знала, на що йшла. Тепер пізно жалкувати! Вона збиралася помитися та піти по своїм справам. Але коли оголений Ерік обійняв її ззаду, Тіна підскочила від несподіванки.

– Як щодо сексу у душі? – спитав юнак, стиснувши її мокрі груди.

– Виключено! – Жорстоко відрізала Тіна.

Рішуче прибравши його руки від своїх грудей, вона взяла рушник і пішла сходами вниз, залишивши здивованого Еріка одного.

– Ти злишся через Адель? – Запитав він їй навздогін.

– Якщо я відповім так, це щось змінить? – Запитала Тіна питання і навіть зупинилася, напружено вдивляючись в обличчя коханого чоловіка.

– Ні! – категорично відповів Ерік.

– Тоді не було чого ставити це питання. Я йду!

Тіна знайшла свій одяг і почала одягатися. Вона взяла сумочку і пішла до дверей. Ерік продовжував спокійно митися. Вона схопилася за ручку дверей, маючи намір її відчинити. Але двері були зачинені.

– Тут електронний замок. Де ключ? – Запитала Тіна у Адлера.

Він уже помився і, пов'язавши рушник навколо стегон, підійшов до неї.

– Ти нікуди не втечеш, поки ми не поговоримо. А точніше, доки я не почую відповіді на свої запитання.

Тіна відвернулася до нього, готуючись стояти до кінця. Вона ніколи не зізнається в тому, що переспала з ним виключно тому, що закохана в нього, наче наївна ідіотка.

– Не бачу сенсу обговорювати й так очевидні речі. Ми дорослі люди та…

– Тому ти тікаєш, – закінчив за неї думку Ерік, свердлячи дівчину зосередженим поглядом.

– А ти б хотів, щоб я залишилася як твоя підстилка, поки будеш налагоджувати стосунки з Адель? Цьому не бувати, Адлере!

– Скажи, тобі справді ніде жити? – Запитав Ерік.

Тіна замислилась. Вона зрозуміла, що якщо скаже правду, то остаточно принизить себе в його очах.

– Звичайно ж ні. У мене все добре. Я збрехала тобі.

Ерік невдоволено похитав головою.

– Я не вірю тобі. Знаєш чому? Ти ж зараз розплачешся від образи.

Тіна відвела убік погляд.

– Нічого такого немає, просто не виспалася, ось очі і сльозяться.

Ерік не розумів цієї дівчини. Її суперечливі вчинки зводили його з розуму. Хто вона насправді? Уразлива, чесна, горда дівчина, яка потрапила у скрутну ситуацію, чи жадібна, розважлива інтриганка, що домагається від нього прихильності та вигоди?

– Тіна, між нами був секс, і ми обидва цього хотіли. Ти знала про мої почуття до Адель. І те, що ти була… – він затнувся, старанно підбираючи слово.

– Та кинь ти розяснювати мені все як маленькій! Якщо тебе мучить совість, бо ти зрадив зі мною свїй прекрасній Адель, то це твої проблеми. Я ж отримала те, чого хотіла, і мені більше не хочеться говорити на цю тему, Адлере. Просто відчини ці чортові двері і дай мені піти!

Ерік наблизився впритул до Тіни. Вона трималася так незворушно, войовничо піднявши підборіддя, що він на секунду повірив їй. Але її очі видавали емоції.

Гучний звук телефону сповістив про SMS. Ерік з нетерпінням чекав на цей момент істини і швидко підійшов до столу, взяв телефон, відкрив і прочитав повідомлення. Він глибоко вдихнув і насупився.

– Залишишся жити в цій квартирі, – сказав тоном, що не терпить заперечень.

Тіна обурено дивилася на Еріка:

– Це зайве! Кажу ж…

– Тіна, я все знаю. Сьогодні вночі, перед тим, як лягти спати, я дав завдання своєму помічникові поцікавитися твоїми справами. Мені відомо, що тебе вигнали із клубу. Ти більше не живеш у шикарній квартирі, а вчора працювала на банкеті, бо тобі потрібні гроші.

Тіна відчула себе розтоптаною та приниженою.

– Браво! Ось тільки вчора я сама тобі про це сказала. Звичайно, ти не повірив мені! Адже я не Адель Олсен з бездоганною репутацією та обличчям ангела.

– Ти сама винна в тому, що я не вірю жодному твому слову! З першого дня нашого знайомства ти тільки й робила, що намагалася обдурити мене, – вийшов з себе Ерік.

Тіна промовчала, він мав рацію.

– Твою машину забрали зі штрафмайданчика, вона припаркована біля входу.