Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

Хоча... Адже ж кажуть розумні люди: ніколи не кажи ніколи. Тож поживемо — побачимо.

Вже крокуючи рідними вулицями, згадав, що так і не розподілив пункти, отримані за черговий рівень.

Вирішив не ігнорувати попередження системи і, як не хотілося якнайшвидше стати сильнішим і гарнішим, у тому сенсі, що остаточно позбутися пивного животика, непохитною рукою вклав три пункти в Мудрість. І тільки два в спритність.

Потім згадав про гроші.

Дістав смартфон, увійшов до банківської програми і здивовано хмикнув. Нічим мій рахунок мене не здивував. На екрані висвічувалася та сама сума, яку я визначив собі як НЗ і без настійної потреби намагався не чіпати.

А ні… Дещо є. Я просто не відразу звернув увагу на невеликий конвертик, що миготів внизу екрана.

Натиснув на нього.

«Шановний клієнте, повідомляємо вас про відкриття валютного рахунку. Для підтвердження вашої згоди, прохання натиснути «Активувати» та ввести у віконце код, який буде надіслано смс на ваш номер телефону»

— Який ще рахунок? — промовив вголос. Але, проте, необхідну операцію провів. Відкриття — це не закриття чи блокування. Якщо треба, нехай буде. Все одно за обслуговування грошей не беруть.

Телефон пілікнув, сповіщаючи про отриманий смс. Запам'ятав код та ввів у запит банку.

«Вітаємо. Ваш рахунок активовано. Поточний баланс 12 640 євро. Залишайтеся з нами. Наш банк надає…» — далі рекламне повідомлення читати не став, а бо як баран на нові ворота витріщався на цифри балансу та графік надходжень

Офігіти! Виходило, що все це «накапало» мені за останні три дні.

Трясця. Вартовим бути, виявляється, не тільки почесно, але ще й дуже прибутково. Я ніколи не вважав себе бідним — стабільний середній рівень. Особливо не пошикуєш, але й питання про хліб насущний ніколи ребром не стояло. І все-таки отримати за три дні суму рівну моєму річному доходу… в найкращі роки… це круто.

Стоп… Треба переконатися.

Швидко провів нехитрі маніпуляції і коли мій валютний рахунок трохи зменшився, а гривневий — відповідно до курсу обміну зріс, полегшено видихнув. Ні, не жарт. Все реально. І тут же відмахнувся, від недоречної думки про податки. Якщо система дає винагороду, то і про них вона, напевно, потурбувалася. У будь-якому випадку — це не найнагальніша проблема. Зрештою, як би що — я не перший і точно не останній. У нашій країні лише коматозники не ухиляються від сплати податків.

Вимкнув смартфон, сунув у кишеню і мерзлякувато повів плечима.

Весь мій організм буквально волав про небезпеку, що наближається. Смертельну небезпеку.

Швидко озирнувся, вишукуючи в рідких перехожих прикмети загрози, але нічого насторожуючого не помітив. Зграйка молоді щось жваво обговорює, густо пересипаючи мову нецензурними епітетами та вигуками. Бабуся — божа кульбаба тягне кудись неосяжну авоську, набиту капустою та ще якимись овочами. Хлопець із дівчиною... Ці взагалі нічого навколо не помічають, повністю поглинені один одним. Миловидна жінка років тридцяти. Як на мене, одягнена аж надто зухвало, але — це її справа. Мало в кого яка робоча форма одягу? Ось тільки погляд... Щось вона занадто пильно на мене дивиться. Клієнта шукає чи що? Ну, вибач, красуне... Обліко моралє… Це точно мимо. Цигель, цигель айлюлю… Шукай когось іншого.