Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

- Чому?

- Прикмета погана, - візник дивився на скло, по якому струмувала вода, не дозволяючи побачити нічого за вікнами. Я почула як тихо пирхнула Кіра. Обернулася до Вальтрікса. Він спіймав мій погляд і лише закотив очі, ніби говорив “це все забобони”.

- У мене є охоронець, - нагадала я візнику. Чоловік скривився, подивився у свій порожній стакан і став ще похмурішим:

- Я б на вашому місці найняв би трьох. Гадаю, у вашій Ізаріді дуже складно оцінити масштаби того, що відбувається у Моріоні.

- Що ж тут відбувається? - я схилила голову набік, оглядаючи втомленого чоловіка.

- Фарельд Німус - лідер опозиції та самопроголошений князь - певно вже назначив ціну за вашу голову.

- Навіщо йому це? - запитала я, намагаючись ігнорувати крижаних мурах, які пробігли по спині. Сидячи у своєму кабінеті в столиці Ізаріди, мені було набагато спокійніше думати про Моріону. Але зараз під шум зливи у порожній їдальні стало трохи лячно.

- Бо йому потрібні символи, - почав пояснювати візник. - Фарельд дуже релігійна людина. Він обожнює традиції, ритуали, криваву магію та обряди. Він дуже хороший оратор і до нього тягнуться ті, кому потрібна надія, хто втратив надто багато і тепер їм потрібен образ ворога, поборовши якого вони повернуть собі велич і здобудуть краще життя.

- Невже я підійду на роль такого ворога?

- Це залежить не від вас, - візник подивився на мене, обвів нетверезим поглядом. - А від того, що скаже Фарельд. Я б не здивувався, якби за вашу голову уже призначили нагороду.

- Це маловірогідно, - перебив чоловіка Вальтрікс. Він відклав столове приладдя і промокнув вуста паперовою серветкою: - Для того, щоб найняти головорізів треба знати час прибуття, або маршрут міс ат Нарі. Чи отримати інформацію від прикордонників, які перевіряли її документи. Але пані Айра їхала через пропускний пункт, який контролює армія. А машиніст та працівники потяга були мешканцями Ізаріди. На вокзалі ми не затримувалися, тому навряд чи нас побачили та встигли упізнати.

Я не одразу зрозуміла, що Вальтрікс таким чином намагається мене заспокоїти. Його впевнений голос змусив моє тіло розслабитися і дихати рівно. Але раптом очі Вальтрікса хижо звузилися:

- Та є ще один варіант. Можливо, моя контора, чи ваша співпрацюють з повстанцями у Моріоні. Я за свою можу ручитися. А ви?

Візник навіть випустив з пальців виделку. Вона один раз стукнулась об стільницю і впала на підлогу. Кімнату наповнив брязкіт. Чоловік лише спантеличено кліпав.

- Звісно, можу! - вигукнув він, отямившись. - Я працюю у конторі вже понад двадцять років! І ми вірні моріонській легітимній владі. Я навіть напишу їм про зміну маршруту сьогодні ж. Перед сном.

- Це правильно, - кивнув Вальтрікс і відпив води з келиха.

Кілька хвилин над столом панувала тиша. Я вже збиралася встати та піти, але раптом візник обернувся до мене:

- Та не гидуйте моїми порадами, пані, - попросив він, легенько торкнувшись моєї руки. - У Моріоні дійсно небезпечно. А у Фарельда є таємна зброя. Найманий вбивця, який жодного разу не впустив свою здобич живою!