Читати книгу - "Путівник по Галактиці для космотуристів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У надрах сумки лежало кілька кулькових ручок, записник і рушник фірми "Маркс і Спенсер".
Ось що написано в "Путівнику по Галактиці для космотуристів" з приводу рушників:
"Рушник, – мовиться там, – предмет першої необхідності для космотуристів. Його практична цінність безмежна: у нього можна загорнутися для утеплення у випадку затримки на холодних місцях Бети Джаглана, можна підстелити під себе на дивовижних мармурових пляжах Сантрагінуса VI, вдихаючи морське повітря; під ним можна сховатися від згубного світла червоних зірок у пустелях Какрафуна. Рушник можна пристосувати замість вітрила при сплаві по неквапливій річці Моз. Мокрий, він перетворюється на грізну зброю у рукопашному поєдинку. Ним можна обв’язати голову для запобігання отруйному подиху й вбивчому погляду траальської хижої блатерної блощиці. Використовуйте рушник для привертання уваги в екстремальних ситуаціях. Якщо після всього цього рушник ще збереже чистоту, ним можна витертися.
Рушник – потенційний носій психологічної цінності. так, наприклад, якщо стрег дізнається, що космотурист має при собі рушник, він автоматично подумає, що той також має зубну щітку, фланелеву серветку для обличчя, мило і з десяток бісквітів, фляжку, компас, карту, нитки, засоби від комарів, дощовик, скафандр і т. д. і т. п. Більше того, в цьому випадку стрег люб’язно запропонує космотуристу будь-яку із вищезгаданих, а також дюжину інших необхідних речей, які космотурист міг чисто випадково "загубити". Стрег подумає, що той, хто пізнає Всесвіт уздовж і упоперек, підкорює його у безперервній боротьбі зі стихією, яка зрештою призводить до перемоги розуму, перебудовує його, і в той же час носить із собою рушник, – безсумнівно, це та людина, з якою варто рахуватись.
У сленгу космотуристів є навіть вираз, у якому відбилося значення рушника: "Гей, ти сасаєш цього гупі Форда Префекта? Цей фруд знає, де його рушник ".
Зручно вмостившись на рушнику в надрах Фордової сумки, інфрадельта-хвильовий датчик заблимав настирливіше. На висоті кількох миль над Землею, величезні жовті "щось" завершили розгортання бойових порядків. Черговий біля телескопа Джодрелл Бенк вирішив випити чашечку чаю.
– Ти маєш із собою рушник? – раптом запитав Форд у Артура. Артур, змагаючись з третім кухлем, звів очі.
– Що? А, ні, навіщо він мені потрібен? – він уже перестав дивуватися.
– Допивай, – Форд роздратовано клацнув язиком.
У цей час далекий глухий гуркіт перекрив усі шуми – перешіптування відвідувачів бару, рев музичного автомата і навіть безперервне гикання їхнього сусіда біля стойки, якому Форд все ж таки поставив віски.
– Що це таке? – Артур підхопився на ноги, захлинаючись пивом.
– Не хвилюйся, – відповів Форд, – це ще не вони.
– Слава Богу, – сказав Артур.
– Швидше за все, це лише зносять твій будинок, – додав Форд, допиваючи третій кухоль.
– Що? – заволав Артур. Він вирвався з-під Фордового впливу і, безтямно озираючись, кинувся до вікна.
– Боже, це ж вони. Руйнують дім! Чому я тут сиджу, Форде?
– На даному етапі це вже не має значення, – запевнив його Форд, – дай їм порозважатися.
– Порозважатися? – ревнув Артур. – Я їм порозважаюсь! – Він ще раз визирнув у вікно, щоб пересвідчитись, що вони мають на увазі одне й те ж саме. – Я їм покажу, як розважатися! – крикнув Артур вже на вулиці, погрозливо вимахуючи напівпорожнім кухлем.
За час перебування в барі кількість його друзів аж ніяк не збільшилась.
– Зупиніться, вандали! Грабіжники! – волав Артур, біжучи. – Зупиніться, огидні вестготи!
Форду будь-що треба було наздогнати Артура. Перед тим, як кинутись навздогін, він попросив пакунок арахісу.
– Будь ласка, сер, – бармен передав йому кульок, – двадцять вісім пенсів, будьте ласкаві.
Форд був ласкавий. Він простягнув бармену п’ятифунтовий папірець і запропонував залишити решту. Бармен недовірливо подивився спочатку на гроші, потім – на Форда. Його охопила лихоманка; на мить він закляк. Ніхто на Землі досі не відчував чогось подібного. У хвилини найглибшого стресу будь-яка дієздатна біоформа породжує нечутний сигнал. Він тим сильніший, чим більша відстань від місця народження. Ця відстань на Землі не може перевищити 16 000 миль, що є недостатнім для розпізнання сигналу. Зараз Форд Префект перебував у глибочезному стресі, а місце його народження було віддалене від планети Земля на 600 світлових років.
Бармен, що відчув сигнал Форда, захитався, вражений незбагненністю цієї відстані. І хоча в його мозку такі величини не вміщалися, він поглянув на Форда Префекта з неприхованою повагою.
– Можливо, ви жартуєте, сер, – бармен притишив голос. У залі запала мертва тиша. – Ви дійсно вважаєте, що наближається кінець світу?
– Так, – відповідь була лаконічною.
– Сьогодні?
Питання розвеселило Форда.
– Так, – сказав він усміхаючись. – Хвилини через дві. Бармен залишив останні слова поза увагою. Відчуття, яке він щойно пережив, уже забулось.
– Ми можемо чимось собі допомогти? – запитав він.
– Нічим, – Форд запхнув пакунок до кишені. Раптом у залі хтось зареготав: та невже ми такі дурні, що можемо в це повірити!
Сусід за стойкою був ущент п’яний. Його очі вирячились на Форда.
– Мені здається, – забелькотів він, – що нам слід лягти на землю і накрити голову паперовим мішком або ще чимось.
– Накрийте, якщо вам хочеться, – знизав плечима Форд.
– Так нас учили в армії, – пояснив п’яничка. Його очі почали довгу подорож назад до недопитого віскі.
– Це допоможе? – поцікавився бармен.
– Ні, – відповів Форд і чемно посміхнувся. – Даруйте, – вибачився він, – мені вже час.
Махнув на прощання рукою і вийшов.
Хвилину в залі тривала тиша, потім знову пролунав регіт. Дівчина, яку привів із собою цей реготун, зненавиділа його від усієї душі. їй, здається, значно полегшало б, якби вона знала, що через хвилину з гаком її супутник перетвориться на
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Путівник по Галактиці для космотуристів», після закриття браузера.
