Читати книгу - "Лицар Відображень"

— Так, чудово, — зауважив я, винахідливо продовжуючи розглядати внутрішню поверхню свого раптово спорожнілого темного келиха.

З самого початку я щось відчував, щось підозрював — тепер я знав це. Наша прогулянка по Відображеннях була просто найефектнішою з цілого ряду дрібних, раптових перевірок, які я іноді влаштовував Джулії, сподіваючись застати її зненацька, сподіваючись переконатися, що вона… хто? Ну, можливо, чаклунка. Отже?

Відсунувши свій прилад в сторону, я потер очі. Я довго приховував це від самого себе, але зараз воно було зовсім поруч.

— Щось сталося, Мерлін? — Почулося питання Ясри.

— Ні. Я просто зрозумів, що трохи втомився, — сказав я.

— Все відмінно.

Чаклунка. Не просто потенційна чаклунка. Зараз я зрозумів, що глибоко ховав у собі страх того, що за замахами на моє життя кожного тридцятого квітня стояла вона — а я придушував в собі це і продовжував любити її. Чому? Чи тому, що знав, але мені було все одно? Чи тому, що вона була моя Німью? Чи тому, що ніжно любив свого можливого вбивцю і ховав від самого себе докази? Чи тому, що не просто був нерозумно закоханий, але мене постійно переслідували наполегливі прохання померти, вони сміялися наді мною, і тепер в будь-який момент мені, можливо, доведеться до останнього протистояти їм?

— Зі мною все буде о'кей, — сказав я. — Правда, нічого.

Чи означало це, що, як мовиться, я сам собі злий ворог? Сподіваюся, що ні. Часу вилікуватися у мене і справді не було — не тоді, коли життя моє залежить від стількох зовнішніх факторів…

— Про що ти задумався? — Мило запитала Ясра.

2

— Як і ваші жарти, — відповів я, — думки мої безцінні. Доведеться мені плескати вам в долоні. У той час я не тільки нічого про це не знав, але навіть не здогадався зіставити кілька фактів. Ти це хотіла почути?

— Так, — сказала вона.

— Радий, що настав момент, коли справи у вас пішли не так, як потрібно, — додав я.

Вона зітхнула, кивнула і надпила вина.

— Так, прийшов такий момент, — визнала Ясра. — Я абсолютно не чекала, що в такій простій грі доведеться дати задній хід. Важко повірити, що в Світі стільки іронії.

— Якщо тобі потрібне моє схвалення, доведеться висловитися трохи ясніше, — сказав я.

— Знаю. У відомому сенсі мені дуже неприємно міняти той смутно спантеличений вираз обличчя, який ти цього разу начепив, щоб порадіти моєму незавидному положенню. Тим не менш, можна знайти ще дещо, що, повернувшись іншою стороною, засмутить тебе ще більше.

— Сьогодні виграв, завтра програв, — сказав я. — Готовий тримати парі, дещо з тих самих пір ще ставить тебе в глухий кут.

— Наприклад? — Запитала вона.

— Наприклад, чому жодна з спроб вбити мене тридцятого квітня не вдалася.

— Я вважаю, Рінальдо влаштовував саботаж і застерігав тебе.

— Неправильно.

— Тоді що ж?

— Ті'га. Її примусили захищати мене. Може, ти пам'ятаєш її — в ті дні вона мешкала в тілі Гейл Лампрен.

— Гейл? Дівчисько Рінальдо? Мій син зустрічався з демоном?

— Ну-ну, не треба бути упередженим. На першому курсі він викидав номери і почистіше.

Вона ненадовго задумалася, потім повільно кивнула.

— Тут ти правий, — визнала вона. — Про Гейл я забула. А ти так і не дізнався, чому це все відбувалося — не рахуючи того, в чому тоді в Амбері зізналася тобі ця тварюка?

— Так і не дізнався, — сказав я.

— У такому світлі весь той період виглядає ще більш дивно, — задумливо промовила вона, — особливо тому, що наші шляхи знову перетнулися… Цікаво…

— Що?

— Вона там перебувала, щоб захищати тебе або щоб заважати мені? Твій охоронець… або моє прокляття?

— Важко сказати, результат-то один і той же.

— Але вона явно стала тинятися біля тебе зовсім недавно — а це говорить на користь останнього.

— Звичайно, якщо тільки вона не знає щось, що невідомо нам, — сказав я.

— Наприклад?

— Наприклад, що між нами можливий новий конфлікт.

Вона посміхнулася.

— Тобі слід було піти вчитися на юриста, — сказала вона. — Ти такий же хитрий і нещирий, як твоя амберська рідня. Хоча я можу, не покрививши душею, сказати, що нічого з того, що входило в мої плани, не можна було б витлумачити таким чином.

Я знизав плечима.

— Просто прийшло в голову. Будь ласка, продовжуй історію Джулії.

Вона проковтнула кілька шматків. Я склав їй компанію, а потім виявив, що їм і не можу зупинитися. Я подивився на Мандора, але той зберігав незворушний вираз лиця. Він ніколи не дозволяв собі покращувати смак магічними засобами або примушувати обідаючих підчистити з тарілок все. Як би там не було, перш, ніж Ясра заговорила знову, з цієї зміною страв було покінчено. Враховуючи це, навряд чи у мене були причини скаржитися.

— Після того, як ви розлучилися, Джулія займалася з різними вчителями, — почала вона. — Раз вже я задумала змусити їх говорити або робити речі, які позбавлять її ілюзій або розчарують настільки, що вона прийметься підшукувати собі когось ще, домогтися цього виявилося неважко. Це було незадовго до того, як вона прийшла до Віктора, який вже перебував під нашою опікою. Я наказала йому умовити Джулію залишитися, махнути рукою на звичайні попередні переговори, і зайнятися її навчанням перед тою присвятою, що я вибрала для неї.

— А саме? — Перебив я. — Навколо повнісінько всяких присвят, ось тільки закінчуються всі вони по-різному і дуже специфічно.

Ясра посміхнулася і кивнула, розламавши булочку і намазуючи її маслом.

— Я сама провела її через те, що вибрала — дорогою Зламаного Лабіринту.

— Судячи з назви, це щось небезпечне з амберських окраїнних Відображень.

— До твого знання географії не причепишся, — сказала вона. — Але це зовсім не так небезпечно, якщо знати, що робиш.

— Я це ось як розумію, — сказав я. — Світи Відображень, де існують відображення Лабіринту, можуть вміщати в себе лише його неповноцінні копії, а це завжди означає ризик.

— Ризик існує тільки, коли не знаєш, як з цим управлятися.

— І ти змусила Джулію пройти… Зламаний Лабіринт?

— Про те, що ти називаєш «пройти Лабіринт», я знаю тільки те, що мені розповідали мій останній чоловік і Рінальдо. По-моєму, треба від якогось певного початку зовні йти всередину нього вздовж ліній до того місця, де до тебе приходить сила?

— Так, — підтвердив я.

— У Зламаному Лабіринті, — пояснила вона, — входиш через яку-небудь ваду в ньому і йдеш до середини.

— Як же можна йти вздовж ліній, якщо вони розірвані або в них є дефекти? Справжній Лабіринт знищить того,