Читати книгу - "Знак Хаосу"

на протилежній стороні його росли колючі рослини, на вигляд зовсім не квіти. Таким чином, я більше не вдихав спокусливих запахів гігантського поля квітів і через деякий час в голові стало прояснюватися. З іншого боку я зміркував, що вітерець віднесе наш запах в бік печери. Було невідомо, чи зможе Вогняний Ангел розпізнати його серед квіткових ароматів, але припущення навіть такої малої можливості змусило мене відчути себе незатишно.

Багато років тому, ще будучи на третьому курсі, я спробував трохи ЛСД. Це так сильно мене налякало, що з тих пір я не торкався ні до яких галюциногенів. Тепер же з'ясувалося, що запах квітів вплинув на мою здатність переміщатися у Відображення. Є свого роду переконання, що амберіти можуть відвідати будь-яке місце, яке тільки можуть уявити, так як десь серед віддзеркалень воно обов'язково знайдеться. Комбінуючи свою думку з рухом, ми можемо налаштуватися на шукане Відображення. На нещастя, я зараз не міг контролювати свою уяву. І взагалі, навіщо я сюди потрапив?

Коли я спробував ЛСД, то вдарився в паніку і це лише погіршило справу. Я легко міг знищити себе, так як бродив по втіленях джунглів своєї підсвідомості і провів якийсь час у таких місцях, де мешкають дуже злі тварюки. Через деякий час дія зілля пішло на спад, і я знайшов дорогу додому, заявився, пхикаючи, на поріг до Джулії, і після не один день був нервовим калікою. Пізніше, коли я розповів про це Ренді, то дізнався, що він випробував щось схоже. Спершу він тримав це знання при собі, так як вважав його можливою таємною зброєю проти решти сімейства; але пізніше, після встановлення дружніх відносин один з одним, він вирішив в інтересах виживання поділитися цією інформацією. І страшно здивувався, коли дізнався, що Бенедикт, Жерар, Фіона і Блейз були про неї відмінно обізнані — хоча їх знання грунтувалося на дії інших галюциногенів, — і, дивна річ, тільки Фіона як-небудь враховувала можливість використання цього ефекту як внутрісімейної зброї. Вона також не використовувала його через непередбачуваність дії. Вся історія залишилася в далекому минулому і в круговерті інших справ останніх років відомості якось вилетіли з його голови; йому просто не спало на думку, що таких, як я, напевно, варто було б застерегти.

Люк розповів мені, що його спроба вторгнутися в Замок Чотирьох Світів за допомогою командос на дельтапланах була відбита. Оскільки в ході мого власного візиту в цю цитадель я в різних місцях бачив уламки покалічених дельтапланів, логічно було б припустити, що Люк потрапив в полон. Отже, якщо розвивати думку далі, чаклун Маска винен у всьому, що стосується нинішнього стану Люка, та й мого теж. Для цього була достатня доза галлюциногена в раціоні в'язня. На щастя, підсвідомість Люка не видавала нічого більш небезпечного, ніж яскраві варіації на тему Льюїса Керрола. Можливо, Люк чистіший душею, ніж я. Але, як не дивися, справа ця дивна. Маска міг його вбити або заточити у в'язницю, або додати його до колекції вішалок. Замість цього, хоча і накликаючи на себе певний ризик, він залишив його на волі, хоча і покарав. Найбільше це нагадувало поблажливе поплескування по спині, ніж помста. І це з членом сім'ї, що мала раніше владу над Замком і, безсумнівно, бажала повернути її. Невже Маска настільки був упевнений у своїй повній перевазі? Або він не бачив у Люці великої загрози?

І потім, не є таємницею, що наші здатності переміщатися по Відображеннях, а також здатності до чаклунства відбуваються з схожих коренів — Лабіринту або Логрусу. Це пояснювало дивний виклик мене і Люка за допомогою посилки Карти-дверей великого розміру — його посилена наркотиками здатність до візуалізації стала настільки інтенсивною, що фізичного представлення мене на Карті і не знадобилося. І його магічні здібності, дезорієнтовані галюциногеном, були у відповіді за всі дивні, спотворюючі реальність випробування, які мені довелося пережити перед тим, як він дійсно добився контакту. Це означало, що будь-хто з нас міг стати дуже небезпечним при певних обставинах. Треба це запам'ятати. Я сподівався, що коли він прийде до тями, то не буде оскаженілий через те, що я його вдарив, у всякому разі, перш, ніж я зможу поговорити з ним. З іншого боку, будемо сподіватися, що транквілізатори протримають його в пригніченому стані до тих пір, поки не спрацюють препарати, які очищають від дії наркотику.

Я помасажував поболюючий мускул на лівій нозі, а потім встав. Підхопивши Люка за руки, я проволік його кроків на двадцять далі по галявині. Потім зітхнув і повернувся на колишнє місце відпочинку. Коли мисливське виття пролунало серед квітів і голови їх заколихались уздовж лінії, ведучої прямо до мене, і серед стебел вже ставала видна фігура потемніше, я зрозумів, що з втечею Бармаглота Вогняний Ангел повернувся до своєї первісної мети. А оскільки зіткнення здавалося неминучим, галявина, де ми знаходилися, підходила не гірше будь-якого іншого місця для зустрічі з ним, і краще, ніж більшість з них.

2

Зі свого пояса я відстебнув яскраву штуку і почав розкладати її. Поки я це проробляв, вона видавала серію клацань. При цьому я розмірковував над тим, що роблю найкращий вибір з усіх доступних.

Чудовиську знадобилося більше, ніж я розраховував, часу, щоб пробратися крізь квіти. Це могло означати тільки, що йому важко взяти мій слід серед такого екзотичного оточення. Однак, я розраховував і на те, що воно постраждало в сутичці з Бармаглотом, в якійсь мірі втративши силу й швидкість.

Але, щоб там не було, в кінцевому підсумку заколихались і були зламані останні стебла. Звір Хаосу зупинився, нахилившись вперед, і витріщився на мене неморгаючими очима. Фракір злякався, і я заспокоїв його. Ця справа була йому не під силу. В запасі у мене залишилося заклинання «Фонтан Вогню», але я навіть не став обтяжувати ним себе. Я знав, що воно не зупинить цієї тварюки і цілком може змусити її вести себе непередбачувано.

— Я можу показати тобі зворотну дорогу до Хаосу! — Крикнув я. — Якщо ти сумуєш по будинку!

Він тихо завив і рушив на мене. Ось вам і всі сентименти.

Підходив він повільно, рідина сочилася з дюжини ран. Я гадав, чи здатний він кинутися, чи нинішня його швидкість — найкраща, яку він міг видати. Обачність радила мені припускати найгірше, тому я спробував не зв'язуватися з ним і приготувався відповісти на всі, що він спробує зробити.

Однак він не кинувся. Він