Читати книгу - "Джек на Сході"

А двоє нерозлучних друзів несамовито борюкалися у фонтанчику, сповнюючи весь палац здоровим молодечим реготом.

Пізно ввечері, гарненько відпочивши і наївшись, мандрівники влаштувалися в кімнаті для дорогих гостей. Перед сном Лагун-Навіжений влаштував невеличку традиційну нараду.

— Панове, я змушений повідомити, що, завдяки нерозумній поведінці нашого активного недоумка, ми вплутані в надзвичайно небезпечну авантюру. Цей пухнастий телепень…

— Попрошу не обзиватися! — верескнув пес. — Вимагаю занести до протоколу всі незаслужені образи. Я вам не твар безмовна, а шляхетний собака, і теж право маю!

— Замовкни, помилко природи! Якби моя воля, я б на віки вічні залишив тебе бігати в собачій шкурі. Все одно мозку в тебе, як у звичайнісінької дворняжки.

— Ах ти, старий пеньок! Ні, Джеку, ти чув, га? Та я… та він… та ну вас усіх…

— Лагуне! Семе! Годі! — втрутився Божевільний Король, припиняючи сварку. — Зараз не час з’ясовувати стосунки, хоча… Ви, звичайно, як хочете, але особисто я маю намір врятувати мою Шелті.

— І я збираюся врятувати мою Гюль-Гюль!

— Умовили, — знизав плечима чаклун. — Взагалі-то, саме про це я й хотів подискутувати. Ми впоралися з чаклунством леді Морт, здолали воскреслого бога Мек-Бека, але чи по зубах нам хан іфритів? У нього численне військо, і ми ризикуємо воювати проти цілої армади чарівників, а магія сходу мало вивчена і складна навіть для мене.

— Дурниці! Головне знайти, де вони ховаються, а там я їх усіх перекусаю.

— Сем правий. Треба вирушати в похід, на місці розберемося. Купимо коней — і на світанку в дорогу.

— Вирішено, — погодився Лагун-Навіжений. — Ось тільки я волів би мати за спиною нашу перевірену гвардію — отця Домініка, Дибілмена, Герберта…

— Безумні чужинці, як ви посміли навіть думати про виклик могутньому ханові іфритів?! — пролунав громоподібний голос, і посеред кімнати виріс чорний джин з кільцем у носі. — Мій повелитель послав мене дізнатися, де знаходяться дурні, які дерзнули опиратися його слугам. Він звелів мені принести йому ваші голови.

— Мамо дорогенька, та це ж джин! — у захваті заволав песик, кидаючись обнюхувати незваного гостя. — Справжній джин, з колечком і сережками! Блиск! Я ніколи не бачив джинів, лише в казках читав. Лагуне, давай візьмемо його собі?

— На нашому шляху їх будуть сотні, тільки встигай до кошика ховати, — сухо відповів чаклун.

— Тоді я буду їх мітити, щоб не переплутати, — резонно запропонував учень чародія, задираючи лапку.

— О шайтан! Мене зганьбили! — завив джин, зникаючи так само несподівано, як і з’явився.

Троє друзів зачудовано перезирнулися.

— Я й зробити ще нічого не встиг, — образився Сем. — Щойно прилаштувався… так нечесно!

— Схід — справа тонка. Ми з вами нічого не знаємо про справжню сутність джинів. Згадайте, через що загинув воскреслий бог? Але можу вас запевнити, якби він не втік, то напевне б стер нас на порох. Пропоную лягти спати, а завтра вирушити на пошуки таємничого хана іфритів.

Умови договору чарівника і султана Марокко були дуже простими. Чужоземці йдуть у пустелю шукати палац хана іфритів і не вертаються без принцеси. Старий чарівник пообіцяв за гарну винагороду переконати свавільну дівчину вийти заміж за вигідного для трону принца. Якщо ж їх усіх схоплять, султан зробить вигляд, наче він про них нічогісінько не знає, хоча особисто профінансував усю експедицію.

Лагун-Навіжений сидів на білому двогорбому верблюді, а в Божевільного Короля був вороний аргамак. Усе необхідне для довгого шляху віз маленький віслючок, Сем радісно стрибав довкола і діставав усіх запитаннями:

— А правда, я дуже симпатична болонка? І сильна, наче слон? Ні, наче два слони! Гюль-Гюль просто одуріє від щастя, коли побачить мене, жінки так люблять маленьких кімнатних собачок… Інколи їх навіть беруть з собою у ванну.

— Замість мочалки? — не зрозумів Джек.

— Ти що, знущаєшся? — набурмосився песик. — У тебе таки відсутнє почуття прекрасного… Ти собі уяви: велика ванна, в ній лежить моя господарка, а серед летючої піни пустує біла пухнаста болонка. Я її звеселяю, грію їй душу, створюю тепло і затишок, смішно чхаю, здимаючи мильні бульбашки… Мила жінка щаслива! Я стрибаю просто у ванну…

— Усією тушею? — ущипнув Лагун. — І мила жінка вже глибоко нещасна. Її ванна розбита, вода по всій кімнаті, а вона сидить, дурепа дурепою, на мокрих кахлях уся в милі! Спасибі собачці.

— Грубі, цинічні люди. Я розмовляю з вами про ес-те-ти-ку! А вам аби обсміяти усе найсвятіше…

Ось так, лагідно перемовляючись, друзі виїхали за околицю Кефрі, рушаючи караванним шляхом у глиб Аравійських пустель. Там, біля зруйнованого колодязя, на них чекала чорноволоса дівчина в живописному ганчір’ї. Вона низько вклонилася мандрівникам.

— Мейхані?

— Так, мій пане пес… пане болонко?

— Та годі тобі! — Сем дружно тицьнув її мокрим носом у плече. Інколи я схильний перетворюватися в найчарівнішого собаку на землі та здійснювати великі подвиги. А ти куди втекла тоді на майдані?

— Нікуди. Іфрити перетворили вас на собаку, і я ледь не вмерла з горя. А потім варта відтіснила мене до простолюду, а вас відвели до палацу. Я подумала: у вашого друга, вкрали наречену, так? Світловолосу дівчину з великим луком. Ви ж хочете її звільнити?

— Звичайно… — зробив спробу відповісти Джек, але песик безцеремонно відштовхнув його від Мейхані.

— Це моя знайома! Я її знайшов та врятував. О Аллах, вкажи мені місце, де бідолашний інтелігентний собачка може без перешкод поспілкуватися з колишньою хатньою робітницею.

— З ким?! — хором перепитати усі троє.

— Не витрачайте мій час на уточнення порожніх формальностей! Отже, голубонько, чим я можу бути тобі корисний?

— Вона до