Читати книгу - "Сучасна теория грошей, Рендал Рей"

І хоч наші уряди «великі»35, цього недостатньо, щоб забезпечити потрібну нам кількість монетарних IOU, яка дозволила б досягти бажаного рівня економічної активності. І ми (принаймні американці) доволі скептично ставимося до ідеї передати контроль над економікою з повною монетизацією ще більшому за розміром урядові. Я не бачу жодної можливості для існування сучасної капіталістичної економіки з повною монетизацією без приватних фінансових установ, які створюють монетарні IOU. Ми майже завжди потребуємо таких IOU для провадження економічної активності, у якій віддаємо перевагу приватній ініціативі. Без сумніву, в забезпеченні економіки фінансами важливу роль відіграє як державний сектор (зокрема державні банки, банки розвитку і прямі державні позики для підтримки малого бізнесу, студентів та власників нерухомості), так і приватний сектор через фінансові інституції, що мають недержавну форму власності.

Щоб вирішити наші поточні фінансові та економічні проблеми, не потрібно зв’язувати руки уряду, емітенту суверенної валюти, встановлюючи свавільні ліміти на дефіцит чи рівень державного боргу. Правду кажучи, економічні та фінансові кризи останніх кількох десятиліть були спричинені саме тією частиною фінансового сектору, яка перебуває в приватних руках і діяльність якої керована прагненням одержати прибуток. Ми мали забагато приватних «новостворених грошей», що пришвидшили розростання фінансових ринків та інструментів, і замало державних «новостворених грошей», що слугують суспільним інтересам.

Нам справді потрібна фундаментальна реформа, зокрема скорочення кількості банків-гігантів, покращення нагляду та прозорості, судове переслідування фінансового шахрайства. Крім того, у «державно-приватному партнерстві»36 банкових інституцій акцент має бути зроблено на «державному», тобто на суспільній корисності.

Також нам потрібно започаткувати виважену дискусію щодо відповідної ролі суверенного уряду в економіці. Політичні дискусії мають позбутися міфу про «здорові фінанси»37, коли йдеться про державний бюджет.

Найбільш «нездорова» бюджетна політика — це бездумна гонитва за «збалансованим державним бюджетом», тобто за тим, щоб податкові надходження до казначейства до копійки покривали державні видатки за певний період (зазвичай рік).

Коли ми врешті-решт збалансуємо державний бюджет до копійки, то вся суверенна валюта, яку було запущено в обіг завдяки державним витратам, «повернеться» державі завдяки податковим та іншим платежам. Після цього в недержавного сектору не залишиться нічого — жодної копійки, збереженої «на чорний день». У двох наступних розділах ми переконаємося: якщо уряд дотримується політики «збалансованого бюджету», він уникає збільшення38 фінансових активів, тобто багатства власного народу. Складно збагнути, чому хтось узагалі пропагує таку дивну мету.

MMT навчає, що державний борг (зокрема готівкова валюта, резервні гроші та державні облігації) — це фінансовий актив, тобто фінансове багатство для недержавного сектору39. Наявність державних дефіцитів створює профіцити для недержавного сектору економіки, які генерують дохід для подальшої економії. Такі заощадження — найбезпечніша форма фінансових активів, адже вони представлені вимогами до суверенного уряду, який не може стати неплатоспроможним у своїй власній валюті та, відповідно, який не можна змусити пропустити жоден платіж за зобов’язаннями у власній валюті.

Уявіть собі, як зміниться політичний дискурс, коли президент США більше не зможе заявити, що «в дядька Сема скінчилися гроші». Коли уряд США більше не матиме змоги уникати створення робочих місць, кращої інфраструктури чи, скажімо, експедицій на Марс через нестачу коштів. Чи коли поважні економісти з академічних кіл більше не залякуватимуть суспільство вимогами кредиторів, коли ті, наче «свавільники ринку облігацій», відмовлятимуть «позичати» урядові гроші та вимагатимуть погашення боргу! Можливо, є вагомі причини, чому ми відмовляємося працевлаштувати мільйони безробітних, хочемо й далі їздити небезпечними мостами та дорогами або відмовитися від космічних подорожей. Але брак коштів не може бути однією із цих причин.

Коли ви зрозумієте базові засади MMT, усі ці питання одразу відкриються для вас у новому світлі.

17 У контексті американської економіки це Казначейство США, але в узагальненому контексті (на прикладі інших країн) слід розуміти саме центральний уряд.

18 Рахунок поточних операцій — це частина економічного представлення відносин економіки з іншими країнами, яка відображає переважно зовнішньоторговельні операції країни, або, іншими словами, торговельний баланс країни.

19 Англ. tax return.

20 Далі ми використовуватимемо терміни «кореспондентські рахунки банків у центральному банку» та «резервні рахунки банків» у множині та однині як тотожні.

21 В Україні, починаючи з 21 квітня 2016 року, операційний режим центрального банку, НБУ, налаштований таким чином, що саме продаж депозитних сертифікатів НБУ з терміном один день (овернайт) та два тижні (14 днів) — це той монетарний інструмент, який за умови наявної надлишкової ліквідності (кількості резервних грошей на рахунках комерційних банків у НБУ) дозволяє досягати цільової мети з процентної ставки. Оскільки депозитні сертифікати НБУ не враховуються в суму державного боргу, то в Україні центральний банк наразі використовує саме цей інструмент для цілей монетарної політики.

22 Як синонім до терміна «ринок резервних грошей» в Україні ширше вживається відповідник «міжбанківський ринок» або його удосконалений еквівалент — «міжбанківський ринок грошей». По суті, це ринок для товару (резервних грошей), який існує лише в електронній (цифровій) формі, технологічно обертається на балансі НБУ і перебуває під його контролем. У 1990-х роках та ще на самому початку 2000-х використовували не такий лаконічний термін — «міжбанківський ринок кредитних ресурсів». Із часом у професійних фінансових колах та в медіа частинка «кредитних ресурсів» вийшла з ужитку. Це свідчить про поступове усвідомлення того, що резерви (залишки коштів на кореспондентських рахунках) банків не можуть бути засобом кредитування. Це засіб для здійснення розрахунків та виконання нормативів обов’язкового резервування, якщо такі необхідні.

23 Система мірних паличок (рейок) як грошова система, започаткована в Англії, була поширена серед європейських монархій. Її операційними одиницями були мірні рейки або палички, якими правителі розраховувались із підданими, купуючи в них товари та послуги. Для здійснення операцій таку паличку розщеплювали вздовж на дві частини таким чином, щоб кожна містила поперечні зарубки. Одна частина мірної рейки (основа) зберігалася в скарбниці монарха, друга (корінець) — була в обігу. Монархи вимагали в підданих сплачувати податки та інші збори такими корінцями. Коли піддані сплачували податок, скарбник монарха порівнював корінець з основою, і якщо зарубки корінця та основи з’єднувалися, в такий спосіб відновлюючи оригінальну мірну рейку, то вважалося, що зобов’язання підданого зі сплати податку перед монархом виконане.

24 Міжбанківський кліринг за номіналом означає, що розрахунки між банками стосовно зарахування на власні баланси депозитів клієнтів з інших банків відбуваються за правилом акцептування таких депозитів із вартістю 100 % від номіналу. Тобто в банківській системі банківські ноти (або депозити) мають вартість 100 % від номіналу, і це усуває ризик того, що якийсь банк акцептуватиме ноти