Читати книгу - "Єретики Дюни"

У підліткові роки Одраде дещо змінила свою мрію. Вона справді повернеться, ставши повною Превелебною Матір’ю. Повернеться і знайде ту люблячу жінку, знайде, хоча не знає її імені, крім «мама» та «Сібія». Одраде згадала сміх дорослих, коли вони називали жінку Сібією.

Мама Сібія.

Та Сестри викрили цю мрію і розшукали її джерело. Це теж було внесено до уроку.

«Мріяння — це перше пробудження того, що ми називаємо багатопотоковістю. Це основоположне знаряддя раціонального мислення. Завдяки йому можеш очищати свідомість, щоб краще думати».

Багатопотоковість.

Одраде зосередилася на Таразі за ранковим столом. Дитячу травму слід обережно помістити в реконструйований пам’ятепростір. Усе це було давно, на Гамму, планеті, яку мешканці Дана відбудували після Голодних Часів та Розсіяння. Мешканці Дана, за тих днів — Каладана. Одраде міцно трималася раціонального мислення, користаючись підтримкою Інших Пам’ятей, що з’явилися в її свідомості під час Агонії прянощів, коли вона дійсно стала повною Превелебною Матір’ю.

Багатопотоковість… фільтр свідомості… Інші Пам’яті.

Які могутні знаряддя вручило їй Сестринство. Які небезпечні знаряддя. Усі ці інші життя лежали відразу ж за завісою свідомості. Знаряддя виживання, а не спосіб заспокоїти пусту цікавість.

Заговорила Тараза, витлумачуючи матеріали, що пробігали їй перед очима.

— Ти надміру заглиблюєшся у свої Інші Пам’яті. Це висмоктує енергію, яку краще зберігати. — Сині на синьому очі Матері Настоятельки кинули на Одраде проникливий погляд. — Інколи ти доходиш до краю тілесної витривалості. Це може спричинити твою передчасну смерть.

— Я обережна з прянощами, Мати.

— І добре, що так! Тіло може прийняти лише обмежену кількість меланжу, обмежену кількість блукань у минулому.

— Ти знайшла мою ваду? — спитала Одраде.

— Гамму! — Одне слово, варте цілої промови.

Одраде знала. Неуникна травма років, згаяних на Гамму. Розпорошення, яке слід було викорінити і зробити раціонально прийнятним.

— Але мене послано на Ракіс, — промовила Одраде.

— І не забувай афоризми поміркованості. Пам’ятай, хто ти!

Тараза знову схилилася над своїм дисплеєм.

«Я Одраде», — подумала Одраде.

У школах Бене Ґессерит перші імена мали тенденцію зникати, учениць записували й викликали за прізвищами. Друзі та знайомі звикли використовувати саме ці прізвища зі списків. Рано довідувалися, що доступ до таємниць чи інтимних імен — це древній спосіб піймати когось у пастку почуттів.

Таразі, на три класи старшій за Одраде, доручили «товаришувати з молодшою дівчинкою» — навмисний зв’язок, створений пильними вчителями.

«Товаришування» певним чином означало панування над молодшою, але містило також основоположні принципи, які можна було краще засвоїти від ближчої віком подруги. Тараза, маючи доступ до особистих записів підопічної, почала називати молодшу дівчинку «Дар». Одраде у відповідь стала звати Таразу «Тар». Ці два імені начебто склеїлися докупи — Дар і Тар. Навіть після того, як Превелебні Матері підслухали це й винесли дівчаткам догани, вони інколи порушували заборону, хоча б для розваги.

— Дар і Тар, — сказала Одраде, дивлячись на Таразу.

Куточки губ Тарази здригнулися в усмішці.

— Що такого знайшлося в моїх записах, чого б ти не бачила вже кілька разів? — спитала Одраде.

Тараза відкинулася назад і почекала, щоб слідокрісло пристосувалося до нової позиції. Опустила складені долоні на поверхню стола, глянула на молодшу жінку.

«Насправді не надто молодшу», — подумала Тараза.

А все ж від шкільних часів Тараза в думках вважала Одраде молодшою, і це утворювало між ними прогалину, яка не зникала навіть із плином часу.

— На початку будь обережною, Дар, — сказала Тараза.

— Цей проєкт давно вже минув початкову стадію, — промовила Одраде.

— Але твоя участь у ньому саме починається. А ми вступаємо в такий початок, на який ніколи досі не зважувалися.

— І тепер я знатиму повний обсяг проєкту гхоли?

— Ні.

І це все. Усі аргументи високорівневого диспуту, всі «необхідно знати» можна відкинути єдиним словом. Але Одраде зрозуміла. Існував організаційний порядок, усталений первісною Капітулою Бене Ґессерит, який із невеликими змінами зберігався впродовж тисячоліть. Підрозділи Бене Ґессерит було розсічено жорсткими вертикальними й горизонтальними бар’єрами, поділено на ізольовані групи, лише на вершині об’єднані спільним командуванням. Обов’язки (тобто «приписані ролі») виконувалися всередині відсепарованої клітини. Активні учасниці однієї клітини не знали своїх відповідниць із паралельної.

«Але я знаю, що Превелебна Мати Люцілла входить до паралельної клітини, — подумала Одраде. — Це логічна відповідь».

Вона розпізнала необхідність. Це був древній взірець, скопійований з конспіративних революційних організацій. Бене Ґессерит завжди вважали себе перманентними революціонерками. Революцію лише тимчасово пригальмували за Тирана Лето ІІ.

«Пригальмували, але не зупинили й не змінили напрямку», — нагадала собі Одраде.

— Скажи мені, — промовила Тараза, — чи відчуваєш ти якусь пряму небезпеку для Сестринства в тому, що маєш зробити?

Це було одне з особливих запитань Тарази. Одраде навчилася відповідати на них, керуючись безсловесним інстинктом, який пізніше можна було втілити у словесній формі.

— Якщо не діятимемо, буде гірше, — швидко сказала вона.

— Ми вирішили, що це буде небезпечно, — мовила Тараза. Говорила сухим, відчуженим голосом. Тараза не любила викликати назовні цей талант Одраде. Молодша жінка мала пророчий інстинкт викривати загрози Сестринству. Він, звичайно, походив із дикого впливу на її генетичну лінію — Атріди з їхніми небезпечними талантами. У розплідних папках Одраде була спеціальна помітка: «Ретельне випробування всього потомства». Двох із цього потомства потай умертвили.

«Мені не слід було пробуджувати талант Одраде, навіть на мить», — подумала Тараза. Та інколи спокуса була надто сильною.

Тараза вимкнула проєктор, відправила його в заглиблення і далі говорила, дивлячись на порожню поверхню стола:

— Навіть якщо знайдеш ідеального плідника, не смієш схрещуватися без нашого дозволу, перебуваючи далеко від нас.

— Помилка моєї рідної матері, — зауважила Одраде.

— Помилка твоєї рідної матері полягала в тому, що її розпізнали під час схрещення!

Одраде вже чула це раніше. Щось у лінії Атрідів вимагало найпильнішого моніторингу з боку Розпорядниць схрещення. Очевидно, дикий талант. Вона знала про дикий талант, генетичну силу, яка створила Квізац Хадераха й Тирана. Проте чого саме шукали ці Розпорядниці схрещення? Чи був їхній підхід переважно негативним? Більше жодного небезпечного народження! Одраде не бачила жодної своєї дитини після народження, що не було дивиною для Сестринства. І ніколи не бачила жодного запису в своїй генетичній папці. І тут Сестринство діяло, ретельно розділяючи владу.

«І ці більш ранні обмеження моїх Інших Пам’ятей!»

Знайшла незаповнені місця у своїй пам’яті, відкрила їх. Імовірно, лише Тараза та, можливо, дві інші радниці (найімовірніше, Беллонда та ще одна старша Превелебна Мати) мали вищий рівень доступу до такої розплідної інформації.

Чи Тараза й ці інші справді поклялися радше вмерти, ніж передати привілейовану інформацію сторонній особі? Врешті-решт, існував детально розписаний ритуал спадкоємства на випадок, якби Превелебна Мати померла далеко від сестер, не маючи змоги передати внутрішні життя. До цього ритуалу часто вдавалися за правління Тирана. Жахливий період! Знати, що революційні клітини Сестринства цілковито прозорі