Читати книгу - "Утриманка для мільярдера, Джулія Ромуш"

Я прекрасно пам'ятала голос тієї жінки, яка змусила мене відчути себе в той день запеклою злочинницею. Немов я зробила щось брудне і неналежне як для дівчини. З того самого дня я боялася дивитися Річарду в очі. Думала, що він про все знав. Боялася побачити його глузливий погляд. Мені було соромно. Соромно від того, що я відчувала.

Я так сподівалася, що її вже не було в цьому будинку, але удача явно була не на моїй стороні.

Зробивши глибокий вдих, я повільно розвернулася. Я не збиралася відповідати на її запитання. Не хотіла знати який саме зміст вона вкладає в нього. І вже тим більше не стала б пояснювати причину своєї появи тут. Я сміливо глянула в її очі й навіть не подала знаку, що я її впізнала.

- Вибачте що? - Піднявши запитально брови, я опустила погляд на тацю, на якій стояв стакан з морсом, - Ви, мабуть, економка? Вас повинні були попередити про мій приїзд.

- Так, містер Барнс мені повідомив. - Трохи знітившись, вона посміхнулася й окинула мене поглядом. Нічого не змінилося, вона дивилася на мене все так же, як і в той день. З презирством.

- Тоді буду рада, якщо Ви мене проведете, - посміхнувшись, я взяла склянку з морсом з таці й була рада, що жінка тут же розвернувшись, попрямувала до сходів. Таким чином вона не побачила того, що впевненість була лише в моєму голосі, але ще і тремтяча рука здавала мене з нутрощами.

На негнучких ногах я слідувала за нею. Мені потрібно було якомога швидше опинитися одній. Тому що я повинна була видалити повідомлення з мого телефону до того, як в будинку з'явиться Барнс.

Мене злило і нервувало все. Починаючи від того, як сильно билося моє серце, як тряслися мої руки і як сильно мене колотило зсередини до того, як йшла попереду мене економка. Неначе спеціально повільно, нікуди не поспішаючи. І мене це дратувало, бо мені здавалося, що я втрачала дорогоцінний час. Я пам'ятала його слова "другий поверх, кімната ліворуч". І чим ближче ми наближалися до дверей його спальні, тим сильніше я починала нервувати.
Пальці буквально вп'ялися в стакан з рідиною, і я прикусила щоку зсередини, щоб не мучити губи. Коли гувернантка зупинилася і відчинила переді мною двері, я ледве не знепритомніла від хвилювання.

- Кімната містера Барнса, - і знову наступив цей погляд ... Я була впевнена, що вона почула, як скрипнули мої зуби, настільки сильно я їх стиснула.

- Дякую, - на моїх губах заграла натягнута усмішка, після чого я зробила крок вперед, - далі я впораюся сама, - зробивши ще крок в кімнату я штовхнула двері кімнати назад так, щоб ті зачинилися прямо перед її носом.

Глибокий вдих. Я намагаюся взяти себе в руки. Якщо так піде і далі, я просто знепритомнію від переживань. В роті стає сухо, і я дивлюся на склянку з морсом в руці, яку весь цей час несла з собою. Пити хочеться до нестями, і я підношу стакан до рота, але рука все одно трясеться і замість того, щоб ковтнути напій, я розливаю його на свою сукню.

- Ось же чорт! - Червона пляма розтікається на сукні, і я закриваю очі, щоб хоч трохи взяти себе в руки.

Підходжу до підвіконня і ставлю на нього склянку. Сукня зараз мене цікавить в останню чергу. Найважливіше - телефон. Я починаю тремтячими руками знімати блокування і заходжу в повідомлення. Саме останні повідомлення було про брата і побачивши його, я відчуваю, що мене знову починає накривати паніка, але я беру себе в руки й перегортаю вище. Мені потрібно не це повідомлення. Інше.

"Мені потрібно все що в тебе є на Imperial Construction" - коротке повідомлення, яке начебто нічого не означає, якщо не знати, що Imperial Construction - фірма Барнса.

Це повідомлення можна розцінити як те, що мене до нього підіслали, щоб з'ясувати якусь інформацію. Хоча це смішно. Такий, як Річард, ніколи не стане ділитися важливою інформацією з коханкою. Він навіть з дружиною не ділився. Всі їх з мамою сварки були через те, що він ніколи нічого не розповідав.

Коли мені прислали це повідомлення я була здивована. Я щиро не розуміла, що від мене хочуть. Все що я знала про цю фірму так тільки те, кому вона належить. Це все.  Я сприйняла це як насмішку. Подумала, що Хейз вирішив так потріпати мені нерви. Можливо, брат йому сказав, що нам більше немає звідки отримати допомогу як від Барнса?

Але Річард би не став навіть слухати, йому б вистачило цього повідомлення для того, щоб викинути мене на вулицю. А я цього не хотіла. Я не могла упустити шанс на його захист. Не мала права. Від цього залежало не тільки моє життя.

Видаливши всі повідомлення крім останнього, я поклала телефон на підвіконня поруч зі склянкою. Зробивши кілька глибоких вдихів, я знову подивилася на плаття і зрозуміла, що в ньому не можна залишатися. Потрібно запрати пляму. В кімнаті була ще одні двері й відкривши їх я зробила крок вперед і мала рацію - це була ванна кімната.

Знявши з себе плаття, я почала його прати. Не знаю скільки часу пройшло, але світла тканина все-таки піддалася. Повісивши плаття сушитися, я підійшла до раковини й вмилася крижаною водою. Мені потрібно було виходити з цього стану і нічого кращого, ніж холодна вода я не придумала. Але це допомогло, трохи протверезило.

Подивившись на себе в дзеркало, я зрозуміла, що тепер у мене виникла нова проблема - я була практично голою. Комплект білизни, який був на мені одягнутий, був куплений спеціально для цього дня. Для того, щоб сподобатися. Але подивившись зараз на своє зображення в дзеркалі, я збентежилася. Це все було дуже ... провокаційно. Так сильно на мене не схоже, що мені тут же захотілося його зняти, замінити на щось менш відверте, але такої можливості, на жаль, у мене не було.

Закусивши губу, я почала думати про те, що мені робити далі. Зустрічати Річарда в такому вигляді було поганим варіантом. Я була не настільки сміливою і відчайдушною. А плаття буде сушитися ще довго, воно практично на половину мокре. Згадавши, що за дверима ванної кімнати знаходиться спальня чоловіка, я подумала, що в його шафі повинен бути якийсь одяг. Футболка або найкраще сорочка. Я б могла позичити у нього її на той час, поки не зможу одягти свій одяг назад.