BooksUkraine.com » Любовне фентезі » Не можна вбити, Велена Солнцева 📚 - Українською

Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

73
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Не можна вбити" автора Велена Солнцева. Жанр книги: Любовне фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 82
Перейти на сторінку:
Частина 3

З прибиранням впоралися швидко, і розташувавшись на дивані дивилися новий серіал із фентезійним сюжетом. Катя як завжди поклала голову мені на коліна, я тихенько перебирала її волосся, мене це дивним чином заспокоювало. Здавалося щоразу пропускаючи довгі каштанові пасма крізь пальці, я разом з ними відпускаю весь негатив.

-Ти так і не розповіла що вчора сталося.

Моя рука відразу інстинктивно трохи сильніше стиснула волосся дівчини.

-Ох.

-Вибач.

Вона тихо хмикнула.

-Мені навіть сподобалося.

Іноді Катя була трохи дивною і сумною, що на неї зовсім не схоже, але ж вона з моїми дивацтвами мириться, а їх набагато більше, тож і я іноді можу потерпіти її витівки.

-Ну так?

Катя коли хотіла, вміла наполягти на своєму.

-До мене хлопець чіплявся.

Подруга відразу ж сіла і з підозрою глянула на мене.

-І сильно чіплявся?

Вона знала що у мене досвіду в любовних справах нуль, тому я дуже гостро реагую на будь-які прояви симпатії, навіть найневинніші. А якщо вже нахабно пристають гублюся, але до відвертого лапання дійшло тільки вчора.

-Сильно, він у туалет за мною пішов і там лапати почав.

Катя стиснула губи і з похмурою усмішкою про щось думала.

-Ти запам'ятала цього мудака? Хозяїн клубу мій друг, він мені один раз дуже допоміг. Зараз напишу йому і з'їздимо по камерах подивимось на цього мудилу, а потім заяву до поліції напишемо, мій тато дасть справі хід.

Я злякано замотала головою, не вистачало ще вплутувати батька Катерини. Він у неї не остання людина в органах, до того ж я його відверто побоювалася. Він завжди був надто похмурим, і створював враження деспотичної людини, хоча дочку балував без міри.

-Не треба, Катюш. Давай просто забудемо.

Обхопивши моє обличчя руками вона гучно поцілувала в лоб.

-Добре, але якщо подібне повториться, ти просто зобов'язана одразу сказати мені.

Не встигла відповісти, як  пролунав наполегливий дзвінок у двері.

-Ти когось чекаєш?

Подруга здивовано подивилася на мене.

-Ні.

-Тоді ти не проти якщо я подивлюсь хто там?

Дуже часто вона була надто схожа на батька, що виражалося швидше в командному, ніж у запитувальному тоні.

-Дивись.

Вона легко підскочила, обсмикнула довгу футболку яку знайшла в надрах шафи, і  танцюючою ходою попрямувала до дверей.

-Хто стукає в ніч глуху?

Подивилася у вікно, там тільки починали згущуватися травневі теплі сутінки.

-Анастасія Литовська тут мешкає?

Цей холодний, трохи хриплуватий голос змусив здригнутися всім тілом. Не помічаючи моєї неадекватної реакції, Катя продовжила солодким тоном чокнутої малолітки.

-Хто питає?

-Відкрий!

Пролунав сильний удар по дверях. Катя здивовано подивилася на мене, я притиснувши руку до рота відступала назад.

-Незнайомим дядькам не відчиняю. Чухав би ти звідси малюк, поки є на чому. - Голос подруги різко змінився, в ньому чулися загрозливі нотки.

-Ти не Настя. - ось звідки він дізнався? - Передай їй що все одно ми зустрінемося, і чим раніше тим краще буде для неї.

У відповідь була абсолютна тиша, лунали тільки ледь чутні кроки сходами під'їзду.

-Це що за хрін з гори, Настюш? - Катя була роздратована і не приховувала цього.

-Я не знаю, у мене таких знайомих немає. Точно маніяк якийсь.

Подруга насупилась.

-Так, добре. Зараз скасую свої справи, ночую в тебе, завтра їдемо. Якщо цей мудак і після нашого приїзду тут ошиватиметься, то ми швиденько накатаємо заяву, так? Таких особистостей не можна залишати безкарними, вони нагліти починають.

Захар

Я просто закипав від злості, ця маленька погань мене обставила як малолітнього пацана. Як дурень учора приперся в її будинок не дивлячись на пізній час, влізли з хлопцями до сусідньої квартири, чатував на неї, але вона так і не вилізла. До того ж нитка була якась бліда й слабка, наче й не нитка, а слід від неї, і тільки вранці вона знову зміцніла і налилася кольором.

Коли пішов виманювати пташку, то якась курва відправила відомою адресою. При цьому я чітко знав що дрібна погань знаходиться всередині і тремтить.

З досади шпурнув кулаком по керму, через що машина жалібно пікнула. Сьогодні як придурок прикотив до її універу, все дізнався про цю чортівку за ніч, і виявилося що вона втекла прямо в мене з-під носа. У деканаті спочатку навідріз відмовилися говорити з якої причини відсутня зразкова студентка Настенька, але за невеликий хабар все ж таки вдалося з'ясувати, що у неї захворіла бабуся і вона поїхала її відвідати.

Бабуся, мати його, захворіла. Знаю чим захворіла, здохнути не може поки онучка не приїде. Злісно завів машину, чекай Настенька, скоро зустрінемося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 5 6 7 ... 82
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не можна вбити, Велена Солнцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не можна вбити, Велена Солнцева"