Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

У підвалах, звісно, ще тепліше, але там територія щурів. За невідомо яким пактом, що давно склався, — люди не захоплюють підземні комунікації, а щурі — не нападають на житла людей. І договір цей святий. Кажуть, перші роки після вторгнення все було інакше, і люди зі щурами билися не на життя, а на смерть. Гризуни вночі нападали на сплячих, вирізуючи цілі сім'ї. Люди використовували отрути, дими… Різні хімікати. Але потім, якось усе саме вщухло. І ось уже багато років щурі майже не з'являються на поверхні, а люди, без потреби, зайвий раз не спускаються в підвали. Сутички відбуваються тільки на смітниках. Але й тут згодом знайшли консенсус. Люди шукають їжу вдень, щурі — вночі.

Під ногою брязнула залізяка. Нахилився, підняв. Товста смуга металу шириною в два пальці та довжиною сантиметрів сімдесят. Геть, як заготівля для меча. Тільки я не коваль, та й метал гівняний. Навряд чи будівельники використовували для поручнів якісну, збройову сталь.

Повертав у руці, розглядаючи.

«Металевий прут. Зброя. Ушкодження — 12-19ХП»

О, годиться. Махати нею набагато зручніше, ніж ножем. Не нагинаючись щоразу. І ураження наносить більше.

Двері в підвал заіржавіли на смерть і нізащо не хотіли відчинятися. Але наполегливість, прокльони і прут допомогли. Вередливо скрипучи на весь будинок, стулка таки піддалася і трохи відповзла, відкриваючи достатню щілину, щоб я зміг протиснутися.

Вузький коридор, з боків та під стелею іржаві труби, погризені до металу кабелі. Патьоки по стінах, густе, несподівано товсте павутиння — скрізь, де можна натягнути. Неприємно виглядають і так само пахнуть калюжі під ногами. Між стиками панелей тріщини, долоню просунути. Місцями забиті чимось дуже схожим на кокони.

«Данж «Підвал». Увага! Ви заходите на ворожу територію! Агресивність мобів підвищена! Увага! Ви вперше вступаєте у локацію «Підвал». Коефіцієнт набуття досвіду 1,5. Нагороду подвоєно. Умови отримання — проходження данжу з одного разу»

Оголошення з хвилину повисіло перед очима і зникло, залишивши по собі деяке здивування та низку запитань. Які, на жаль, поставити не було кому. Не пацюка ж, що виліз назустріч, питати. Зі щуром у нас інша розмова. Менш приємна. Для нього…

Світла, що падає із затягнутих сіткою віддушин під стелею вистачає, щоб роздивитися гризуна докладніше. Звичайний, сірий. Розміром з вгодовану кішку.

Сірий щур.

Рівень 1

Життя — 25ХП.

Крок вперед, замах, удар… Пацюк з писком відлітає убік, вдаряється об стіну і сповзає на підлогу. Але не вмирає. Схоплюється і кидається на мене. Я до цього готовий і приймаю його на прут, як у бейсболі м'яч на биту.

— Шм'як!

Другого удару вистачило. Пацюк валиться на спину і завмирає.

«Набутий досвід — 10» — постає перед очима напис.

У книгах завжди згадувалося, що трупи переможених ворогів слід оглядати. Підходжу ближче і штурхаю щура носком черевика.

«Отримано нагороду — 1 мідна монета. 1 щуряча тушка»

Ммм ... Інформація — це добре, але до чого ж заважає, зараза. Майже хвилину я нічого, крім літер, не бачу. А якби щурів було більше? Як битися з такою полудою на очах?

Наче почувши мене, напис змінюється іншим:

«Ви можете вимкнути онлайн-повідомлення, перевівши його в режим «За запитом»

Вдивляюся, знаходжу місце, де встромити галочку, і поле зору очищується. Інша справа.

Поки розбирався з інтерфейсом, звідкись виринула чергова здобич.

Крок. Удар. Політ… Кидок у мій бік та ще один удар. На цей раз двох не вистачило. Довелося ще бити.

Штурхаю труп і... нічого. В сенсі? А де нагорода?

Тьху! Сам же повідомлення відключив. Загалом, правильно, але зараз цікаво. Натискаю запит

«Отримано досвід — 10. Отримано нагороду — 1 щуряча тушка»

Ага, значить, гроші дають не за кожну. Ну, правильно, і так жирно виходить. Возген теж платить один мідяк за пару. Чорт! Якщо монети падатиму, нехай навіть не через раз, а через п'ять — я ж стільки грошей підніму, що за місяць королем району стану! Сидор, пахан «Злиднів» — мені за пивом бігатиме! Жарт гумору, угу…

Третього щура прибив буквально через хвилину. Штурхати не забув, але в інтерфейс не поліз. Нехай буде сюрприз. Подивлюся після десяти трофеїв.

Із четвертим так легко розібратися не вдалося. Я тільки раз встиг його вдарити, як у проході з'явився ще один щур і з ходу атакував. Тож довелося відволіктися від добивання підранка та захищатися. Навіть замахнутися не встиг, просто пробив по ньому носаком черевика, як по м'ячу. Вийшло непогано. Пацюка відкинуло на добрих три метри, і поки він приходив до тями, я кинувся до попереднього, і сильним ударом у голову добив. Встиг раніше, ніж п'ятий атакувала знову. А далі, за звичайною схемою. Удар… та зафіксувати контрольним у голову. Ногою зібрати нагороди, змахнути піт з чола та гоу за черговою здобиччю. Навіть нудно…

Накликав. Чергова потвора заявилася із групою підтримки. Мало того, що сама набагато більша і з темною смугою по хребту, так ще й трьох товаришів притягла. Чи охорону?