Читати книгу - "Вистраждане кохання, Ніка Цвітан"

Розділ ІV

Машина плавно зупинилась біля гуртожитку.

Відкрилась дверка водія і на асфальтову доріжку з неї вийшов Богдан та рушив до пасажирського боку. Але не встиг зробити і двох кроків. Клацнувши пасажирськими дверцятами з машини вихопилася Аня і її босоніжки височенькими підборами зацокотіли до багажника.

Богдан похитав іронічно головою, гірко посміхнувся нетерплячості  дівчини і кинув на неї поглядом. Вона на мить зупинилась навпроти сонця, яке торкнулось горизонту і останні промінчики заплутались в її волоссі.

Хлопець замилувався нею: струнка, невисока, з копицею світло русих кучерів, що розсипалися по плечах, темно синіми очима в яких теж блукали сонячні зайчики – вона останні п’ять років часто приходила в його сни.

Неквапом з машини вийшов її брат, сперся на відчинену дверку і спостерігав за сестрою і своїм другом. Як би він хотів, щоб ці двоє близьких людей були разом...

Сонце вже сховалось за горизонтом.

Аня обійняла їх прощаючись, підхопила сумку і рушила до дверей гуртожитку. Поспішала, бо хотіла ще навідатись до Дмитра, будинок, де він знімав квартиру був поряд.

Вона часто себе запитувала чи любить вона Дмитра, особливо після батькового вердикту, що він не вартий її уваги. На вигляд не красень, невисокого зросту, з сім’ї провінційних медиків.  Зате самовпевненості на десятьох вистачить.  Вмів гарно говорити, фонтанував різними ідеями, але ще нічого путнього поки не втілив в життя. Чимось був їй симпатичний, навіть не розуміла чим…

Раптом вона почула сміх і веселі вигуки від альтанки біля гуртожитку, під трьома липами, яка частково була закрита самшитом. Їй вчувся голос Дмитра. «Невже він її чекає?» сполохом забилась думка.

Вона опустила сумку біля дверей гуртожитку і рішуче рушила до альтанки.

Богдан з Олександром почали виїжджати від гуртожитку і вичікували, щоб вклинитись в потік машин. Саша ще раз оглянувся назад.

- Нумо зупинись, - зиркнув на друга.

Той заглушив мотор і теж оглянувся назад. Вони опустили скло в машині та вирішили подивитись куди це Аня рушила.

Аня підбігла до альтанки, вгледіла Дмитра, залишаючись поки що не поміченою, смикнулась до нього, а тоді до її свідомості дійшло, що на колінах її коханого сидить розмальована губата краля.

Крім Дмитра в альтанці було ще троє його друзів з дівчатами. Всі були напідпитку, на столі були пляшки з під горілки і пиво. Поцілунки, обійми! З іншою! Як він так може?! Враз стало гидко. До нудоти. Аж шкіра здалась липкою. Хотілось під душ і помитись.

- О, Дімон, тут до тебе, - заржав один з його друзів.

- Дмитре, ти як…, це як…, - почала затинатися Аня, шокована побаченим.

- Ти запізнилася, я сьогодні на тебе не маю часу, - Дмитро п’яно скалив зуби, потім зсунув з колін захмелілу дівку, підхопився. Піймав Аню за лікоть відтягнув вбік, опинившись майже поряд з машиною хлопців. В присмерку, він не звернув на неї уваги.

Аня теж на машину уваги не звернула, була шокована тим, що відбувається.

Дмитро не очікував вже її та не бачив, що дівчина приїхала машиною.

Богдан поривався вийти, але Олександр його утримав. Мовчки.

- Ти… ти… з нею, - тремтіла Аня від побаченого. – Пусти…, мені боляче…, - по щоках потекли сльози.

- Боляче? Потерпиш! Так, я з нею! А ти думала, що я дровиняка? Я мужик і мені під боком потрібна жінка! Чи ти думала, що всі два роки, які ми з тобою зустрічалися, я лише твоїми поцілунками задовольнявся? – гнівно рокотав Дмитро до неї.

- То чому ж …, то як …, - з горла дівчини почали рватися схлипи.

- Чому тебе в ліжко не вклав? – реготнув задоволений собою Дмитро. – Ти ж незаймана. Якщо я з тобою пересплю, то звідки я знатиму, що ти після мене ні з ким не спала. Тому в нас буде шлюбна ніч, а далі я вже знайду спосіб, щоб тебе контролювати.

- Я не збиралася тобі зраджувати, - дівчина продовжувала схлипувати.

- Ага, всі ви так кажете. А зараз ти підеш до себе в кімнату, ляжеш спати. А о сьомій я тебе чекаю! У себе на квартирі! Проведеш мене до поїзда, – Дмитро розвернувся і не оглядаючись впевненим кроком подався до альтанки.

Аня побрела до гуртожитку і зникла за дверима. На душі було гидко, неначе в лайні викупалась. Вона ніби зі сну прокинулась від того ЯК він з нею розмовляв. А ЩО буде далі? Ознаки аб’юзера вилізли назовні. Ні, вона не дозволить з собою так поводитись.