Читати книгу - "Комедії"

і на заклик мій?

Мірріна

890 Тобі я непотрібна, нащо ж кликати?

Кінесій

Як — непотрібна? Я ж без тебе сам не свій!

Мірріна

Піду я.

Кінесій

Не мене, то хоч дитини вже

Послухай. Клич же, синку, нашу матінку!

(Зміненим голосом).

Ой мамо, мамо, мамонько!

(Продовжує).

Невже тобі не шкода? Це ж дитя твоє,

Вже шостий день не мите й не годоване.

Мірріна

Мені-то шкода! Та ось татку байдуже

До нього.

Кінесій

Йди ж, чудна, візьми дитя своє.

Мірріна

(виходить з брами)

О, муки материнські! Йду, не витерплю!

Кінесій

900 Тепер вона здається і молодшою,

Як гляну я, і набагато кращою.

А що копилить губи і хизується,

То тим жагу шалену лиш роздразнює.

Мірріна

Дитятко найсолодше злого батенька!

Ну, дай же мамі хоч поцілувать тебе.

Кінесій

Дурненька, що ти робиш? Нащо слухаєш

Отих жінок? Таж і мене катуєш ти

Й себе мордуєш.

(Хоче її обійняти).

Мірріна

Волі не давай рукам!

Кінесій

А дома рукоділля хай лишається

910 Напризволяще?

Мірріна

А мені це байдуже!

Кінесій

Як, байдуже, що кури порозтаскують

Все прядиво у тебе?

Мірріна

Далебі, що так!

Кінесій

Та й Афродіти вже ти не вшановуєш

Давненько. Не пора б тобі вернутися?

Мірріна

Зевс бачить, не вернуся, як не змінитесь

І воювать не скінчите.

Кінeсій

То, може, ми

Це й зробимо.

Мірріна

То, може, й ми тоді

Повернемось. А зараз неможливо це.

Кінесій

Ну, то полеж зі мною хоч хвилиночку!

Мірріна

920 Ні, ні! Хоч не сказати, як люблю тебе.

Кінесій

Ти любиш? Ну, то ляжмо тут, Міррінонько!

Мірріна

Який смішний ти! Тут, перед дитиною?

Кінесій

О Зевс! Манес, додому віднеси дитя.

Слуга відносить дитину додому.

От бачиш, люба, вже його й немає тут.

Ну, ляжемо?

Мірріна

Та де ж нам, бідолашний мій,

Лягти?

Кінесій

В печері Пановій, чудово там.

Мірріна

Та як вернусь в Акрополь я нечистою?

Кінесій

Чудово у Клепсідрі ти помиєшся.

Мірріна

А цим, на лихо, клятви не порушу я?

Кінесій

930 Весь гріх — на мене! Не турбуйся клятвою!

Мірріна

То принесу рядно я.

Кінесій

Та навіщо це?

Гаразд і так.

Мірріна

Ні, свідчусь Аполлоном я, —

Не допущу, щоб просто на землі ти ліг.

(Втікає).

Кінесій

Мене дружина любить — це без сумніву.

Мірріна

(вертається)

Ось на, лягай, і я вже роздягаюся.

Але стривай-но! Ще ж потрібна мата нам.

Кінeсій

Ще й мата? Нащо?

Мірріна

Свідчусь Артемідою, —

Бо ж твердо на ряднині.

Кінeсій

Поцілуй мене.

Мірріна

Ну ось!

(Цілує і втікає).

Кінесій

Ой, смачно як! Вертайся ж, серденько!

Мірріна

(вертається з матою)

940 Ну, ось і мата! Ляжмо — роздягаюсь я.

Але стривай-но! Та немає ж подушки!

Кінесій

Не треба!

Мірріна

А мені потрібно, свідок Зевс!

(Втікає).

Кінесій

(сам)

Немов Геракла, нас шанують, друже мій!

Мірріна

(вертається)

Ось, підведись-но трохи. Чи готове все?

Кінесій

Готове все. Мерщій, моє ти золотко!

Мірріна

От розв'яжу лиш пояс. Пам'ятай тепер,

Щодо замирення не обмани мене!

Кінесій

Хай краще згину, бачить бог!

(Намагається її обняти, вона пручається).

Мірріна

А вкритись чим?

Кінесій

Не треба, свідок Зевс! Тебе лиш прагну я!

Мірріна

950 Cтривай, устигнеш! Повернусь швиденько я.

(Втікає знов).

Кінесій

(сам)

Ця жінка вб'є мене своїми ковдрами!

Мірріна

(вертається)

Ну, встань-но!

Кінесій

Встав уже, давно готовий я.

Мірріна

Олією натремось, хоч?

Кінесій

Ні, свідок Феб!

Мірріна

А я — Кіпріда свідок — все ж натру тебе!

(Втікає).

Кінесій

(сам)

Зевс владар! Хай олію розіллє вона!

Мірріна

(вертається)

Простягуй руку і бери, — це добра мазь.

Кінeсій

От свідок Феб, не до вподоби мазь мені!

Чим хочеш, тільки не весіллям тхне вона.

Мірріна

Ой лишенько! Та це ж олія репсова!

Кінeсій

960 Ну, й добре! От чудна ти!

Мірріна

Не кажи дурниць!

(Втікає).

Кінeсій

Будь проклят, хто олію бити перший став!

Мірріна

(вертається)

Ось на, візьми цей слоїк!

Кінесій

В мене інший є.

Лягаймо ж, невгамовна, й не носи вже більш

Нічого.

Мірріна

Артеміда свідок — годі вже!

От роззуваюсь. Ти ж за мир камінчиком

Проголосуєш, любий?

Кінесій

Обіцяю, так!

(Хоче обійняти Мірріну, вона виривається й тікає).

Пропав я! Жінка геть мене замучила!

Аж до живого допекла й тікає десь!

Як же стерпіти це? І кого покохать?

970 Наймиліша з усіх обманула мене.

Як без неї мале немовля годувать?

Де ти, мій Кіналоп?

Біжи наймати мамку!

Хор стариків

Ой, і важко тобі в цій жахливій біді!

Як з обману твоя гірко мліє душа!

Леле, як я тобі співчуваю!

І чиї печінки цей би стерпіли біль,

Чиє серце тверде і незламна душа,

Чиї стегна тугі, чий пружистий хребет

980 І крижі, що тремтять

В напрузі до світанку?

Кінесій

(корчиться на подушках)

Ой, судомить же як! Вже несила, о Зевс!

Хор стариків

Хто ж це кривду таку заподіяв тобі?

Все вона — найгидкіша, мерзенна, бридка!

Кінесій

Свідок Зевс — найсолодша, принадна, п'янка!

Хор стариків

Найсолодша? Авжеж! Ні, гидка та й гидка!

Найогидніша — Зевсе! о Зевс!

Мов стеблину суху, вихром бурі-грози,

Ураганом її аж до хмар піднеси,

990 Буйним смерчем в шалену крутінь закрути,

Приголомш її геть, а тоді відпусти,

Щоб із розмаху впала на землю вона

І наскочила враз

На пружистий рожен до мужчини.

ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ

Виходить спартанський вісник, весь запилений.

Вісник

А де тут рада старшини афінської?

І де притани? Новина важлива є.

Афінянин

(виходить)

А ти хто? Чоловік чи хмара куряви?

Вісник

Клянусь тобі, молодче, Зевсом, — вісник я!

Із Спарти я прийшов — про мир домовитись.

Афінянин

юоо Тому-то списа під пахвою ти приніс?

Вісник

Та ні-бо, Зевсом свідчусь!

Афінянин

Що ж ти крутишся?

Ще й плащ нап'яв? Чи не обсіли опухи

З дороги?

Вісник

Ну, й причепа ж ти! О Касторе!

Афінянин

А що це настовбурчилось, негіднику?

Вісник

Нічого, Зевсом