Читати книгу - "Міфи Давньої Греції"

ГАНІМЕД — син царя Троя, вродливий хлопець, якого Зевсів орел переніс на Олімп, де Ганімед став виночерпієм богів

ГАРПІЇ — крилаті страховиська, богині вихору, бурі. Греки уявляли їх потворними птахами з жіночими головами, з залізними пазурами на руках і ногах.

ГЕБА — богиня вічної юності, дочка Зевса і Гери. Зображували її молодою дівчиною у вінку з квітів, із золотим келихом у руці: вона підносила богам-олімпійцям нектар. Згодом стала дружиною героя Геракла, якого Зевс узяв на Олімп

ГЕБР — річка у Фракії, тепер Маріца.

ГЕКАТА — богиня чародійства, чаклунства, володарка страховищ і привидів. Насилала на людей жах і тяжкі сни.

ГЕЛІАДИ — дочки бога Геліоса, сестри юного Фаетона. Після загибелі брата перетворилися з горя на стрункі тополі

ГЕЛІКОН — гора в західній частині Беотії. Давні греки вважали її оселею Аполлона й Муз.

ГЕЛІОС — бог сонця, брат Еос і Селени. Щоранку здіймався з Океану на вогненних конях, увечері спускався на заході, вночі об’їздив човном північну частину землі, щоб уранці знову з’явитися зі сходу.

ГЕЛЛА — дочка володаря Орхомена Афаманта і богині хмар Нефели. Тікаючи разом із своїм братом Фріксом від лютої мачухи на золотому овні, впала в воду і потонула.

ГЕЛЛЕСПОНТ — протока поміж Європою і Малою Азією (тепер — Дарданелли). Названа на честь орхоменської царівни Гелли, що тут потонула.

ГЕРА — старша дочка Кроноса і Реї, Зевсова дружина, найповажніша серед богинь. Мати Гефеста, Арея і Геби. Покровителька родинного життя і шлюбу. Мала владну й жорстоку вдачу, переслідувала своїх суперниць та їхніх дітей, зокрема Геракла. Греки зображували її жінкою величної і суворої вроди.

ГЕРАКЛ (рим. ГЕРКУЛЕС) — син Зевса і смертної жінки Алкмени. Втілення сили, мужності, відваги, всіх найкращих рис грецького народу. Уславився своїми неймовірними подвигами. Після смерті Геракла Зевс узяв його на Олімп і одружив із Гебою.

ГЕРАКЛОВІ СТОВПИ — дві високі скелі з обох боків Гібралтарської протоки, які нібито поставив Геракл, дійшовши до цього «краю світу». В переносному значенні гераклові стовпи — крайні межі чогось.

ГЕРІОН — велетень із трьома тулубами, що зрослися докупи. Мав великі стада корів, які забрав у нього Геракл (один із Гераклових подвигів).

ГЕРМЕС (рим. МЕРКУРІЙ) — син Зевса і німфи Майї, Атлантової дочки. Вісник богів, бог торгівлі й ремісництва, опікун подорожніх. Супроводив також душі померлих в останню путь — до підземного світу. Неперевершений у спритності й красномовстві

ГЕСПЕРІДИ — дочки титана Атланта і вечірньої зірки Гбспер. Жили на краю світу в великому саду, де під охороною дракона достигали золоті яблука.

ГЕСТІЯ — дочка Кроноса і Реї, Зевсова сестра, богиня домашнього вогнища, покровителька міст і держав

ГЕФЕСТ (рим. ВУЛКАН) — бог вогню і ковальства, син Зевса і Гери. У суперечках богів завжди тримав сторону матері, за що Зевс якось скинув його з Олімпу. Упавши на скелястий острів Демнос, Гефест відтоді став шкутильгати. Єдиний з богів, що не цурався фізичної праці: кував блискавки для Зевса, будував олімпійцям палаци тощо.

ГЕЯ — могутня богиня землі, виникла з безмежного Хаосу. Породила небо, море, гори, людей, богів, діти Тартара й Геї

ГІГАНТИ — велетні із зміями замість ніг. Гіганти змагалися з олімпійцями за владу над світом. Ця боротьба — гігантомахія — тривала довго, і тільки з допомогою Геракла боги перемогли.

ГІМЕНЕЙ (ГІМЕН) — юний бог шлюбу, якого викликали у весільних піснях — «гіменеях». Греки зображували його вродливим юнаком із смолоскипом і квітами в руках.

ГІПЕРМНЕСТРА — одна з Данаїд, що стала дружиною Лінкея і врятувала йому життя всупереч батьковій волі.

ГІПНОС — бог сну, син Ночі, брат-близнюк Танатоса (смерті). Його зображували крилатим юнаком із рогом сновидінь у руках.

ГЛАВК — підвладне Посейдонові морське божество, покровитель рибалок і моряків.

ГОРГОНИ — три крилаті потвори, що обертали в камінь кожного, хто на них хоч раз глянув. Одна з Горгон — Медуза — була смертна, її вбив герой Персей.

ГОРДІЙ — фрігійський володар, виходець із селян.

ДАНАЙ — син царя Бела, що володарював у Єгипті. Втік від переслідувань свого брата Єгипта до Греції і став царем Аргосу. Мав п’ятдесят дочок — Данаїд.

ДАНАЯ — дочка аргоського царя Акрісія, мати славетного героя Персея.

ДАФНА — юна німфа, дочка бога Пенея. Цураючись кохання Аполлона, перетворилася на лаврове дерево.

ДЕДАЛ — легендарний митець. На острові Кріті звів знаменитий Лабіринт. Утік із Кріту на штучних крилах разом із сином Ікаром, що загинув, не послухавшись батькових порад.

ДЕЛОС — острів в Егейському морі, де народились Аполлон та Артеміда.

ДЕЛЬФИ — священна округа на схилах гори Парнасу, загальногрецький культовий центр. У Дельфах був храм Аполлона, куди люди приходили в надії дізнатися про свою долю.

ДЕМЕТРА (рим. ЦЕРЕРА) — дочка Кроноса і Реї, Зевсова сестра, богкня родючості й хліборобства. Подарувала людям злаки й навчила їх вирощувати хліб.

ДЕЯНІРА — дочка калідонського володаря Ойнея, сестра героя Мелеагра, Гераклова дружина. Її ревнощі призвели до смерті чоловіка.

ДІОМЕД — цар фракійського племені бістіонів, син бога Арея. Мав диких коней, яким кидав на з’їжу всіх чужинців. Геракл переміг Діомеда і забрав у нього коней (один із Гераклових подвигів).

ДІОНІС (ВАКХ, рим. БАХУС) — син Зевса і фіванської царівни Семели, бог родючості, виноградарства й вина. Навчив людей вирощувати виноград і робити вино. Діоніса завжди супроводжувала весела юрба — сатири, менади, вакханки. Культ Діоніса був поширений далеко за межами Еллади.

ДІОСКУРИ — брати-близнюки Полідевк і Кастор, брали участь у поході аргонавтів та інших подвигах. Стали символом великої дружби, на їхню шану названо сузір’я Близнюки.

ДОДОНА — місто на півночі Греції, в Епірі; з-під священного Зевсового дуба тут било джерело, жерці вслухалися в його дзюркотіння і в шелест дубового листя й виголошували віщування — оракули.

ДРІАДИ — лісові німфи, що начебто жили в деревах.

ЕАК — Зевсів син, батько Пелея і Теламона, Ахіллесів дід. Володарював на острові Егіна.

ЕВБЕЯ — великий острів в Егейському морі біля узбережжя Середньої Греції.

ЕВР — східний вітер (див. БОРЕЙ).

ЕВРІДЇКА — лісова німфа, дружина славетного співця Орфея, померла від укусу змії. Орфей спустився в підземне царство, але вивести Еврідіку звідти не зміг.

ЕВРІСФЕЙ — мікенський володар, якому змушений був коритися Геракл. Виконуючи Еврісфеєву вимогу, Геракл здійснив свої дванадцять подвигів.

ЕВРІТ — володар міста Ойхалії на острові Евбеї, батько Іоли, неперевершений стрілець. Обіцяв віддати дочку тому, хто переможе його у стрільбі з лука, але коли його переміг Геракл, Евріт не дотримав свого слова. Згодом Геракл