Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1889, т. 1, вип. 2-3, с. 148.

Автограф зберігається в ЛБ, ф. Барвінських, № 4676.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 495.

ПРАВДА

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1889, т. 1, вип. 2-3, с. 148.

Автограф зберігається в ЛБ, ф. Барвінських, № 4676.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 495.

РОЖА

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1872, № 5, с. 201.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 359.

За словами І. Франка, «сей твір, хоч який маленький, варт стояти рядом з найкращими народними піснями і з найкращими піснями Шевченка і показує нам справді першорядний ліричний талант Федьковича» (Франко І. Зібр. творів. У 50-ти т., т. 33, с. 132).

Під назвою «Рожа» у Федьковича є ще дві поезії. Одна з них, із присвятою «Ілашеві Хрестикові з Великого Кучурова на поклін», надрукована у збірці «Поезії Юрія Городенчука-Федьковича». Коломия, вип. 2, с. 55-62, друга, так звана «Іранська казочка», що увійшла до збірки «Дикі думи»,- в журн. «Правда», 1877, № 9, с. 313-318. Другу, що власне сюжетом подібна до попередньої, поет згодом переспівав німецькою мовою під назвою «Die Rose» (зб. «Am Tscheremusch», Чернівці, 1882, с. 27-30).

СТРАЖ НА РУСІ

І. Франко в Писаннях (т. 1, с. 364) опублікував поезію за автографом як варіант А, зауваживши: «Се, наскільки знаємо, перший нарис пісні, яку Федькович переробляв скільки разів, бажаючи зробити з неї щось вроді національного гімну».

Очевидно, цей перший варіант поезії Федькович послав до львівської «Правди». 24 березня 1875 р. О. Партицький повідомляв поета: «П[ан] Романчук читав нам Вашу пісню «Страж на Русі». Се дійсно поезія велична, пориваюча, а в ній різко висказаний наш народний програм. Однако ж друкувати редактори трохи бояться. Щось так причувається в тій пісні, як би похід збройний. А і те ще заходить, що «Правда» висилається в Росію, та могла би по надрукуванню тої поезії утратити поштовий дебит» (Писання, т. 4, с. 241).

Невдовзі Ю. Федьковичу написав буржуазно-культурний діяч Ю. Романчук, один із редакторів «Правди». Цей лист найкраще характеризує хитру, дволичну особу його автора: «Правдиву радість зробили-сте нам, присилаючи свою «Страж на Русі». Коротко - а сильно і ядренно. Я показував сю поезію многим, та кождому дуже а дуже сподобалась. Роздумували ми довго, чи не дасться вона в «Правді» помістити,- та от яке діло. «Правди» іде 80 екземпл[ярів] на Україну, а там, розуміється, не можна сеї поезії заслати задля строфи о «білім царі». Готові би за се «Правду» раз назавсігди там заборонити. А і в Галичині готов суд видати процес - вправді не за «білого царя», але за «лядського пана, неситого крові». Змінити ж не можна - шкода, бо поезія дуже багато би втратила. Але, може, якось сему зарадимо. У тих екземплярах, що посилаються на Україну, випустимо строфу о «білім царі» - лише випун- ктуємо її. А у тих ескземпл[ярах], що для Галичини, випустимо слово «ляцький», а лише випунктуємо його. Так, мож, дасться полатати».

Далі зі слів Ю. Романчука виявляється, що вірша у нього нема! Позичив, мовляв, комусь переписати, а «на другий день заслаб і дві неділі пролежав у ліжку», після чого забув, кому дав, бо бажаючих було немало. Після такого «пояснення» він не соромиться знову просити у Федьковича цю поезію, при тому малює «забавну» перспективу: «Я, як кажу, буду старатися помістити її в «Правді», але хоч би і не те - то як же би се було, якби львівські русини сеї пісні не мали! Ми її й співати будемо на яких вечерницях в «Руській бесіді» (Писання, т. 4, с. 241-242).

Як і слід було чекати, у «Правді» «Страж на Русі» не з’явився.

19 липня 1875 р. Ю. Федькович написав новий варіант поезії з підзаголовком «Піснь. Співається на голос, що німецька «Die Wacht am Rhein» («Сторожа на Рейні»).

Пісню «Die Wacht am Rhein» у 40-х роках XIX ст. написав маловідомий німецький поет Макс Шнекенбюргер (1819 - 1849) як «німецьку марсельєзу», і, хоч іменувалася вона гучно «народним гімном», народною не стала. У ній виразно втілена ідея великонімецького панування, через що пісню навмисне розповсюджували серед австрійського вояцтва. Їй на противагу Ю. Федькович створив пісню з «руськими» патріотичними мотивами, яких, розуміється, в імперії Габсбургів визнавати не хотіли. Німецькому «Lieb Vaterland magst ruhig sein!» у приспіві український поет протиставляв «О руський край (у другому варіанті - «О руський льве...»), спокоєм будь!..». І де вже Vaterland («вітчизна») міг бути в безпеці, коли підіймала голову найвідсталіша «колонія» - Буковина! Саме запозичення німецької мелодії мало звучати як перекреслення пісеньки Шнекенбюргера.

19 червня 1876 р. Ю. Федькович посилає поезію С. Воробкевичу, а той разом з іншими творами поета переадресував її до Львова О. Барвінському: «Посилаю тобі твори Федьковича і послі прислану єго руську марсельєзу, котру в альманасі помістить не можна» (Юрій Федькович в розвідках і матеріалах. К., 1958, с. 170). Перед автором Воробкевич виправдовувався: «Вашу гарну пісню «Страж на Русі» післав я моєму щирому Барвінському, щоб і він ю собі прочитав» (там же, с. 171).

«Щирий» О. Барвінський хіба що вірш «собі прочитав». Хто «прочитав», хто «заспівав» - а на друк сміливого не знаходилося.

Восени 1876 р. другий варіант вірша «Страж на Русі» поет включив до рукопису збірки «Дикі думи». Збірку було надруковано лише частково і без твору «Страж на Русі». Цей другий, як і перший, варіант І. Франко опублікував у Писаннях (т. 1, с. 366-367), позначивши його літерою Б.

За рік до смерті Ю. Федькович таки побачив свій «гімн» опублікованим у літературному збірнику «Ватра» (Стрий, 1887), виданому критиком і публіцистом Василем Лукичем (В. Л. Левицьким, 1856-1938). Був то новий, найбільший з відомих варіантів, що в публікації мав назву «Сторожа на Русі». У Писаннях (т. 1, с. 559-560) ця чергова переробка подана за автографом під назвою «Страж на Русі» і з Франковою позначкою «В».

Зовсім інший варіант поезії мав друкуватися у збірці «Пісні жовнярські з голосами. Склав Ю. Федькович. Книжечка перша», виданій у 1887 р. у Чернівцях. У змісті вона значиться під назвою