Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

Я задумливо відвернулася від завідувачки й подивилася вниз на порожню кафедру. Ми сиділи на останній смузі та могли бачити всіх присутніх дітей. В аудиторії було галасливо: голоси, крики й сміх зливалися в єдиний безладний гул, що нагадував шум шторму. Хлопчаки то стрибали по лавках, то присідали, справді створюючи відчуття хвиль, що піднімаються і падають. Дівчата сперечалися між собою, шушукалися, заплітали одна одній косиці й роздивлялися щось у підручниках. Діти носилися амфітеатром, перекидалися канцелярським приладдям або обговорювали новини.

- А на Фельських змаганнях цього року призом для команди, що переможе, будуть кулони з примарними скакунами, - почула я захоплений голос якоїсь дівчинки. Різко обернулася, намагаючись поглядом знайти ту що говорила, але натрапила лише на темноволосого хлопця, який пирхнув:

- І купа грошей для академії, але тобі що? Ми Прокляті, ми на Фели не їздимо, пиками не вийшли, - хлопець сунув руки в кишені та відійшов від дівчат, що розглядали картини примарних скакунів - магічних коней, створюваних артефактами. Дуже дорогі речі.

…які ніколи не дістануться випускникам Академії Проклятих…

Я стиснула кулаки й обернулася до входу до амфітеатру. Ви цей момент до аудиторії увійшов ректор. У приміщенні миттєво встановилася здивована тиша, діти завмерли, розглядаючи демона, а він велично й поволі пройшов до кафедри. Як завжди одягнений з голочки, демонічно привабливий, він заворожував плавністю рухів. У світлі ламп блиснув золотий браслет - змійка, що вкусила себе за хвіст.

Ще раз глянула на дівчат, що кинули розглядати примарних скакунів і захоплено дивляться на демона, і подумки пообіцяла собі, що зроблю все для того, щоб допомогти ат Рогаду виграти парі, але зовсім не для того, щоб він міг хизуватися перед Загіром, а щоб у цих дітей виник хоча б шанс поборотися за бажані кулони.

Підвела очі й зіткнулася поглядом з ректором. Він кілька секунд дивився прямо на мене. Мені здалося, що навіть з такої відстані я змогла вловити, як іскорки в його очах прискорили біг. Потім я рішуче повернулася до Ліззі:

- Я вважаю, міс Лорвуд, що ще рано робити висновки щодо Дорайна. Не думаю, що цей демон зібрався проводити вступну лекцію, не маючи жодного плану.

Одразу після моїх слів над аудиторією пролунав глибокий голос нового ректора Академії Проклятих.