Читати книгу - "Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш"

Ісо здригнувся. Кіра схопила його за плече, щоб він не впав, бо вона не хотіла, щоб він впав. Вона хотіла, щоб він стояв тут і спостерігав, поки маджо програють війну.

— Гаразд, Авіценно, — сказала вона. «Продовжуй це».

Аві закотив очі, але куточок його рота піднявся в справжній посмішці. Магі підійшов і став біля Кіри, поклавши руку на інше плече Ісо. «Добре, добре, я це роблю», — сказав Аві. «Подивимось, що я можу. О… так».

Порожнеча всередині контрольної камери раптово заповнилася мерехтливими точками світла, що розтягнулися в неприродну викривлену далечінь уздовж кожної гілки стривожених органічних котушок тіньового двигуна.

«Ось, — сказав Аві. «Відомий Всесвіт. Вибачте, Майода. Двадцять трильйонів живих істот, розповсюджених у багатьох світах». Він простягнув руку й упіймав одну з цяток світла руками. Вона перетворилася на планету, оповиту білими хмарами, з незнайомими континенти під нею, наполовину залита світлом якоїсь невидимої зірки. Все було чудово деталізоване, і її світло впало в очі Аві та відблискувало в його окулярах. «Двадцять трильйонів розумних, які належать до якихось сімнадцяти видів?» сказав Аві. «Деякі з них літають у космос так довго, що ніхто не пам’ятає, який із їхніх столичних світів є технічно рідним. Це зіпсувало мою першу ідею, але я думаю, що ця краща. Правом людства від народження була планета та нескінченний кордон. Це було моє право від народження. І що я отримав?» Він пирхнув. «Гею. Одну лайнову маленьку станцію всередині мертвої довбаної скелі. Отже, сімнадцять видів, чи не так?»

— Дев’ятнадцять, — видихнув Ісо.

«Ой, — сказав Аві. «Ну, дуже погано. Я не хочу більше займатися дослідженнями. Тут». Планета, що оберталася між його руками, знову зменшилася до точки світла, і до неї приєдналися інші, які одна за одною виринали на світло. «Шістнадцять світів, тому що ваш вид не має своєї. Дивіться, я був добрий, кожен вид опиняється на окремій планеті з приємною атмосферою, щоб жити. У всякому разі, всі, хто залишився живим».

«Що ти робиш?» сказав Ісо.

«Відновлюю справедливість», — сказав Аві. «Насправді це досить просто. Ти вбив мій світ. Я вбиваю твій. Всі вони помруть. Або майже всі».

Ісо видав нажаханий звук.

Посмішка Аві лише загострилася. Його погляд кинувся вгору, на Кіру, на Магі. «Заперечення?»

— Ні, — сказав Магі. Він звучав нажаханим. «Ні. Я… Ні».

«Ні, не варто. або Ні, немає заперечень?» сказав Аві.

Магі нічого не сказав.

«Як», — сказала вголос Кіра. «Як це допоможе».

«Ти не розумієш?»

«Ви сказали, що ми виграємо», — сказала Кіра.

«О, це виграш», — сказав Аві. «Не відразу, визнаю. Я міг би знищити всі головні світи, але чи справді це вважається перемогою, коли не залишилося жодного переможеного, щоб оцінити те, що вони втратили? Я так не думаю. І ви теж ні, чи не так? Цьому нас навчила Гея». Він посміхнувся. «Завжди ведіть рахунок. У будь-якому випадку, це позбавляє їх двох великих переваг: цифр і технологій. Більше ніяких крейсерів Мудрості, жодного викривлення реальності, нічого. У них ніколи не було постійної армії. Поки не з’явилися люди, вона їм не була потрібна. І Системі не знадобиться багато часу, щоб відновити дредноути на Геї. Вона завжди мала керувати всесвітом. Гадаю, частина моєї душі справді ненавидить думку про те, що командир, довбаний Джоле, коли-небудь отримає все, що захоче, але якого біса. Я думаю, я хотів би побачити вираз його обличчя, коли він зрозуміє, що це зробив я. Як ти думаєш, варто записати цей момент і показати йому?»

Кіра нічого не сказала.

«Я припускаю, що ти повернешся», — сказав Аві. «Вони не змарнують вас у Розпліднику, коли є світи, які потрібно завойовувати, я вам це обіцяю».

Ні, вони не зробили б цього. Кіра це бачила. Їм не доведеться, тому що першою ціллю — звичайно, очевидно — першою ціллю буде останній світ людей. Дредноути Геї спустяться до Хризотеміди з її жовтими морями та блискучим містом. Планетарна база та багаті ірисові шахти в поясі астероїдів — це був очевидний вибір.

Як тільки Гея заволодіє планетою та її людьми, ціль підтримувати кількість населення Геї більше не буде проблемою Кіри.

Картина в її голові: охайна квартира Урси. Еллі читає лекції про рибу. Сестра Кіри, яка була старшою за Кіру, коли вона взяла свою дитину та втекла. Кіра ніколи їй не пробачила. Кіра все ще не могла уявити, що пробачить її.

Кіра теж втекла, коли їй випала нагода.

Джоле, який прибуде шукати свого сина. Кіра знала це, як знала своє власне ім’я.

Протиставте це кожному маджо, кожному, до останнього, знаючи про холодне страждання, яке завжди знала Кіра. Протиставте це особистому апокаліпсису Кіри, помноженому на двадцять трильйонів разів. Протиставте Урсу та її сина справедливості, тому, що це було правильно, тому що маджо заслуговують на таку долю за те, що вони вчинили.

Вона облизала губи.

— Ні, будь ласка, — сказав Ісо. «Будь ласка, ти не повинен цього робити. Я вас прошу». Він вирвався з хватки Кіри та Магі і став навколішки. Брови Аві піднялися вгору. Його посмішка повернулася. «Будь ласка, будь ласка», — благав Ісо. «Якщо тобі потрібна помста, убий мене. Натомість убий мене».

«Ти думаєш, тебе достатньо?» запитав Аві.

«Мудрість створила мене», — сказав Ісо. «Мудрість сформувала мене, Мудрість підтримувала мене в комфорті, Мудрість навчила мене всьому, чим я є. Будь ласка.

«Справа в тому, — майже люб’язно сказав Аві, — що так можна сказати про весь клятий всесвіт. Розумієш?»

“Аві?” сказав Магі. «Я… я не…»

Він замовк.

«О, давай, Магнусе», — сказав Аві, напівсміючись. «Ти насправді ніколи не збирався протистояти мені».

Кіра побачила, що в Магі не було аргументів. Він виглядав хворим, але стояв, як манекен для тренувань у Дриллі, усі його ідеальні розміри та сила пішли нанівець, він не міг змусити себе рухатися.

Кіра не збиралася втручатися. Звичайно ні. Це було б зрадою всього, чим вона була, і всього, що вона відстоювала - втратити нерви зараз, на порозі ідеальної перемоги. Все, що їй потрібно було зробити, це залишитися нерухомою і дозволити цьому статися.

Тож вона не знала, чому вона рухалася, чому тіло, яке вона відточила й опанувала й яке завжди розуміло все краще, ніж вона розуміла все інше, здавалося, діяло без неї. Помічниця Аві, Бджола, першою розлетілася на шматки в руках Кіри, майже як уві сні, коли прозорі крильця розкололися в її