Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

До того, що відколи вона знає Тихона, в голові в неї хаос, Жанна вже наче й звикла. Однак з появою його брата, хаос перетворився на якийсь броунівський рух, що роєм абсолютно протилежних за змістом думок не давав ні миті спокою. 

На щастя, в пустій квартирі Влада не було. Після дзвінка Жанни він зі своєю дівчиною відправились в кіно. Сумний меланхолійний Мопс довго принюхувався до незвичного лікарняного запаху любої господині, та потім все ж уткнувся їй в коліна, чим викликав ледь не сльози у Жанни. 

– Скучив за мною, малюк? Ну вибач, вибач, твоя мамця геть береги поплутала. Носить її то тут, то там. – так і присіла на килимку біля дверей, гладячи Мопса, що радісно крутився поряд. 

Після хвилинки релаксу з бульдожкою, Жанна, здається, потроху отямилась. 

“Я що, малолітнє дівча якесь, чи що?” – сердито спитала сама себе.

Та відповідь була ствердною. Так, дівча. Отим переляканим дівчам з дитиною на руках вона й лишилась, не зважаючи на всі свої регалії, досягнення і статуси. І коли, з появою Тихона в її житті, в ній стала прокидатись жінка, то приїзд його брата остаточно збив з рейок цей процес. І тепер, якщо вже порівнювати стан з рейками і іншою залізнодорожною атрибутикою, то стояла Жанна на роздоріжжі між трьома коліями. 

Перша – спокусливо кликала зібрати речі просто зараз і повернутись додому. Щоб ніяких почуттів, щоб тільки спокій і робота, як раніше. Але Тихін…  – від думки про нього кольнуло серце, – він не заслуговує на це. Скільки всього зробив для неї, намагається підтримувати, не квапити, а вона? Просто втече? Хіба це буде чесно? 

Друга колія, друга дорога – то шлях боротьби. В першу чергу з собою. Зібратись, прийняти нарешті своє минуле, і жити далі. Але тут заважала зайва деталь – брат Тихона, який незрозуміло наскільки і навіщо приїхав. Та й без приїзду, сам факт його існування буде тепер ще тією ложкою дьогтю. 

Третій вихід Жанна за вихід не вважала. Покластись на Тихона і дати право вирішувати йому – якби ті умовні дороги мали вказівники, на третьому був би саме такий напис. Але… Жанна настільки не звикла на когось покладатись, що цей шлях здавався їй просто фантастичним. Утопічним навіть. 

“Треба просто заспокоїтись і подумати до ранку!” – прийшло найбільш тверезе рішення “на зараз”. Його й вирішила втілити в життя Жанна після душу та прогулянки з Мопсом. 

***
Любі читачі! Дякую за вашу підтримку книги! Залишайтесь зі мною, зовсім скоро вас чекає новинка)

***