Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

І вирішила – та хай горить воно синім полум'ям! Ніхто не вартий моїх сліз!

Вранці, на свіжу голову, я подумала, що Райана можна зрозуміти. Така непостійна та легковажна наречена – ще те випробування на міцність.

Також усвідомила, що відносини, густо замішані на брехні, приречені. І зовсім не важливо, що у мене є причини приховувати правду. Між нами все одно стоятиме брехня як скляна перешкода. Або як прірва, яку не перейти.

Хіба я не захопилася Крістіаном? І що, продовжувати брехати Райану, дивлячись йому в очі і знаючи, що це правда? І хіба я Евелін? Ким власне, герцог захопився? Гарною картинкою чи мною справжньою?.. Відповідь очевидна хоч я і не хотіла її озвучувати навіть пошепки самій собі.

Та у нас навіть цілі по життю різні: у нього знайти племінну коби... тобто дружину, а в мене - повернутися у свій світ. І вони між собою не сумісні.

Злилася і плакала я не через слова Райана, вони не були такими вже й образливими. Мене ранило інше. Здавалося, те тепле світло в його очах, яке так гріло мене, згасло. Довіра та близькість були зруйновані. Залишилися тільки спогади, наче жалюгідні уламки.

Я спустилася з небес на землю і приземлення виявилося жорстким і протверезуючим... Як коли в дитинстві каталася на роликах з друзями на шкільному стадіоні - так швидко, так безшабашно, так зухвало - і такий же швидкий контакт з реальністю у вигляді асфальту. Дуже бадьорить…

Але коли я згадала той злий та зневажливий вираз на обличчі Райана, то загарчала від злості. Не знаю, що зроблю чи скажу, якщо ще хоч раз його побачу, але зітру з лиця герцога цю гидоту. Я за себе не ручаюся!

___________________________

Настрій розділу: Natalie Imbruglia - Torn