Читати книгу - "Час кохати, Ерін Кас "

— Лізо, не варто, — намагаюся відговорити.

— А раптом операція? Я тоді батькам подзвоню, речі твої заберу. Ти не бійся, мені вирізали, нічого страшного в тому немає.

— Я не боюся, — швидко одягаю джинси й светр. Мабуть, так мало статись, бо я сама досі не наважилась. Це необхідно зробити, як би мені не хотілося.

У лікарні швидкої допомоги мене першим ділом направляють до гінеколога. А після неї більше немає сенсу ще кудись ходити. Я підозрювала… Самопочуття видавало. Потім затримка. Сподівалася, що це збій через стрес, але, на жаль…

— Що? — підхоплюється Ліза з крісла.

— Перевтома, — кажу тихо, відвівши очі. — Викличемо таксі?

— Ти вагітна, — говорить у спину. — Правда?

Зупиняюся, не розвертаючись до неї. Кусаю вуста, щоб стримати сльози. Мовчу. Господи, що мені робити? Ми ж застерігалися… Заплющую міцно очі, згадавши перший раз. Тоді про захист ніхто не подумав.

— Ох ти ж йо-майо, — вона підходить й обіймає мене. — А я наївна все на апендицит валила.

— Краще б він… — не витримавши, схлипую.

— Як невчасно.

— Батьки мене приб’ють, — кажу тихо.

— Краще сказати телефоном, — говорить серйозно, не випускаючи мене з обіймів.

— Щоб тато прилетів серед ночі до гуртожитку й влаштував скандал? Ні, так соромитись я не хочу.

— Хочеш поїду з тобою?

— Ні, я впораюсь, — зітхаю.

— Я не хочу питати, але… — затинається.

— Не питай, я все одно не скажу.

— Окей. Тоді викличу таксі, — відпускає мене і замовляє для нас авто.

Чекаємо його мовчки на вулиці. Ліза час від часу кидає на мене зацікавлені погляди, а я тупо дивлюся в одну точку і рахую… Вкотре прокручую той вечір у пам’яті, тільки зараз зрозумівши, як ризикувала. Прийшла сама, запропонувала себе, а тепер мушу якось усе витерпіти і не збожеволіти. Виходить, дитинці зараз п’ять тижнів. Крихітне дитятко у якого вже немає батька і дуже несамостійна матір. Без роботи, власного житла, і навіть поки без освіти. А головне — без підтримки. Не буду навіть мріяти, що батьки радо приймуть мою новину. Це буде негативна реакція, як би я не піднесла інформацію. Особливо про батька крихітки, ім’я якого я не збираюся називати…