Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Максим підійшов абсолютно бесшумно. Він зупинився у мене за спиною та спокійно сказав:

- Якого біса ти робиш?

- Я думаю, мені краще переночувати у готелі. Ти зможеш спокійно вирішити...

Він перебив мене, безапеляційно заявивши:

- Ти будеш ночувати у себе вдома. Вагітна жінка не повинна навіть думати про те, що вона може ночувати по готелям. Я уже давно все вирішив. Я - твій чоловік, ти - моя дружина. Так є і так буде. Мені не подобається вся ця історія. Більше того, вся ця ситуація мене бісить та виводить з рівноваги. Але я знаю тебе і я знаю його. Я думаю, що, швидше за все, між вами нічого не було. Що він просто скористався нагодою. Але якщо навіть ти, будучи не при тямі, з ним спала - це не твоя вина.  Це він, знову таки, скористався нагодою. Тож, заспокоємось і не будемо робити ще більше дурниць! Цей малюк - мій! У будь-якому випадку! 

Максим жужмом витягнув все, що я встигла кинути до валізи й запхав назад на полицю.

- Ти ба, в готель вона зібралась! Досить вже одного разу, коли втекла від мене!

Я відчула, як сльози мимоволі набігли на очі. Ось тяжкі гарячі краплі вже покотилися щоками. Ридання з не естетичними схлипами, соплями та червоними очима і носом просто захлеснули мене. Ось так неординарно я розповіла своєму чоловікові про вагітність. Ось так неординарно він зреагував. Я подумала, що я сама дурнувата, сама згорьована, сама нещасна та, водночас, сама щаслива жінка на світі! Саме тієї миті, коли ці думки прийшли мені в голову, він ніс мене на руках до нас у ліжко. Вклав біля себе, притис до грудей, прошепотів на вушко: 

- Не хвилюйся! Я з тобою! Дякую за правду, мала! Я знаю, як тобі було важко все це розповісти. Я знаю точно, в тобі мій син. Все у нас буде добре. Засинай, кохана!

***

Після цієї вкрай важкої розмови не було навіть мови, що я буду працювати на Томаса. Я хотіла йому подзвонити й все пояснити, але Максим сказав, що сам все владнає. Я дуже сильно переживала, щоб не сталось нічого... не поправного. Але все було наче спокійно. Я просто вдома написала заяву на звільнення за власним бажанням. Максим зголосився віддати її Томасу. Мені подумалось, що це погана ідея. Але сперечатись я не стала. Із зрозумілих причин. Поскільки ні Томас, ні його менеджер по персоналу мені не телефонували, я прийшла до висновку, що все нормально. 

Натомість, я зосередилась на тому, щоб таки дізнатися, чию дитину я ношу. Я перерила весь Інтернет і з'ясувала, що єдиний спосіб безпечно дізнатися хто батько, це - неінвазивний аналіз ДНК на батьківство. Він дорогий, але точний, якщо робити у хорошій сертифікованій лабораторії. Можна спробувати з'ясувати все вже з восьмого тижня вагітності, але краще пізніше, дочекатись хоча б до дванадцятого. Я обговорила все з Максимом. Він сказав, що також цікавився цією темою та цілком зі мною згоден. Ми почекаємо до дванадцятого тижня й здамо кров.  А поки що обстеження у нашого лікаря, спокій, позитивні емоції та ніяких Томасів. 

Але від Томасів не так легко позбутися. Ми таки зустрілись наодинці. На парковці торгівельного центру. Не думаю, що це була випадковість. Максим затримався у магазині з комплектуючими для комп'ютерів. Мені було не дуже цікаво, до того ж я дуже стомилась. Тож взяла у нього ключі від машини й пішла на парковку, аби спокійно посидіти в автомобілі та відповісти на повідомлення, що якраз насипало на пошту.

Не встигла я дійти до нашої машини, як наче з-під землі з'явився Томас. 

- Привіт, Катю! Що відбувається? - перейшов він зразу до головного. Було видно, що він поспішає поговорити зі мною до того, як біля мене знову з'явиться Максим. - Навіщо ти розповіла Максу про нас? Ти ж хотіла зберегти це в таємниці.

- З чого ти взяв, що я йому розповіла?

- З того, що ти обірвала усі зв'язки зі мною, раптово звільнилась, при цьому навіть не заїхала в офіс, а передала заяву через Максима. А найбільше з того, що він влаштував у мене в кабінеті.

- І що ж він таке влаштував? - почула я роздратований  голос  мого чоловіка за спиною. Обернулась і побачила, як він швидкими кроками наближається до нас. - Ну, мало не скормив тобі ту заяву. Якщо відділ по роботі з персоналом тепер її не приймає, так ти тільки скажи, ми тобі принесемо ще одну заяву. Або й зразу декілька. Мене інше цікавить! Ти дійсно такий тупий чи прикидаєшся? Адже, я чітко сказав тобі, більше ніколи не підходити до моєї дружини!

- Як ти вже знаєш, вона не лише твоя! - зморозив явну дурницю Томас. Або (Швидше за все так і є!)  просто хотів вивести Максима із рівноваги. Поки що не дуже успішно!

- Ні, недороблений герой-коханець! Виключно моя! 

- Коли я пестив та кохав її у своєму ліжку, а вона здригалась та стогнала від задоволення, мені так не здалося.  

- Тільки вона  про це нічогісінько не пам'ятає. От же ж прикрість!

- Це вона тобі так сказала.  Особливо їй подобалось, коли я грався її шикарними грудьми!

- Це, мабуть, єдине, що тобі перепало. Та й то тому, що вона була у відключці. Як воно гвалтувати сплячих жінок?

І тут не витримав Томас. Він кинувся на Максима. Вони сцепились між собою з такою неприкритою люттю, що я злякалась, що вони повбивають один одного. Звідкілясь вибіг помічник Томаса. Але я була перша між ними та, впершись руками у груди обох, як змогла розвела їх: