Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— Ну, якщо загалом... Справа почалася близько тридцяти років тому, коли наш король був лише принцем-спадкоємцем і тільки вчився виконувати свої обов'язки. Його відправили вирішувати якісь адміністративні питання до університету Змінної магії Інвертроуса. Приблизно так само, як Хораса, до нашої з Грейс академії. Так ось, у стінах університету принц потоваришував із двома ровесниками: майбутнім канцлером Луїсом Гейбом та асистентом кафедри бойової підготовки, чиє ім'я виявилося викресленим з пам'яті та документів. Дружба була напрочуд міцною, всім трьом пророкували чудову кар'єру. А потім між молодими людьми встала жінка.

— Ого, як у любовному романі.

— І не кажіть... Кредігус закохався, пристрасно і без пам'яті. Проте та дівчина так і не стала його нареченою: родовід підкачав чи майбутній свекрусі чимось не сподобалася сама невістка, не знаю напевно.

— Невже ще одна втрачена душа? — флегматично поцікавилася я.

— Уявлення не маю, але Кредігус навіть збирався відмовитись від права наслідування. Вибухнув надзвичайний скандал, до якого втягнули соратників принца. Дружба між молодими людьми остаточно розсипалася, надто по-різному вони дивилися на питання шлюбу, порядок наслідування та норми моралі. У результаті Кредігусу офіційно призначили іншу наречену, кохану дівчину відіслали подалі, щоб не плуталася під ногами, про те, що сталося, забули, як про страшний сон. Луїс абияк примирився з принцом, а от третій, той викладач з університету, начебто покинув столицю, а потім загинув на чужині.

— Поки що не бачу зв'язку з днем сьогоднішнім.

— Бо не туди дивишся. Ця історія зломала Кредігуса. Він так і не одружився ні на призначеній нареченій, ні на будь-якій з наступних кандидаток. Коло Передбачень показувало повну несумісність короля та його наречених. І тут раптом через двадцять вісім років його величність раптово скликає таємну раду, видає секретний наказ під назвою «Кохання по-королівськи» і кидає всі сили на пошуки невідомої жінки замість того, щоб вибрати одного з Гейбів або ще когось своїм спадкоємцем. Чому? Марсела підозрює, що…

— Стій. Хто підозрює?!

— Марсела Вальс, — неохоче зізналася Вів'єн. — Ми розмовляли днями. Не як подруги, звичайно, але... У її словах є сенс.

— Ох. Дівчата, я з вами посивію остаточно, — тихенько простогнав Брем. — Дай вгадаю: колишня фаворитка вважає, що король має бастард від тієї жінки, так? А справжньою причиною того, що королю не дали одружитися з коханою, є магія часу, носієм якої вона могла бути?

— Впевненості немає, але… Занадто добре сходяться факти. А тепер дивіться: Гейбам не вигідно, щоб король знайшов і офіційно визнав свого бастарда, адже якщо спорідненість буде доведена, і якщо дитина чоловічої статі, то зможе претендувати на спадщину батька. Нехай не прямо, а через шлюб зі мною, але, якщо всю цю історію правильно оформити, гарно подати в газетах і плітках, приплести романтики, прикрасити сльозами про нерозділене кохання, розповісти про тиск суспільства, то… Думаєте, канцлер чи його син бажають отримати такого конкурента?

Я тихенько свиснула. У пам'яті встали рядки з недавно побачених документів: двадцять вісім років тому, університет Інфертроуса, маскарад, миловидне обличчя, ніжна посмішка, трагічна і незрозуміла смерть... І ім'я канцлера Гейба під протоколами розслідування. Невже моїм союзником по зламу сховища був син його величності? Нічого собі! Але… таке справді може бути. Цікаво тільки, що король, який бачив Едварда в обличчя щонайменше в день представлення до двору, не впізнав у ньому споріднених рис.

— Стривай. Ніхто не віддасть корону людині, яка здатна керувати часом, — заперечив майбутній герцогині Брем.

— Дитина могла успадкувати магію батька, а не матері, — знизала плечима Вів'єн.

— Угу, успадкував він… — я вчасно прикусила язика, щоб не ляпнути зайвого. І квапливо додала: — Він успадкував більше проблем, ніж переваг. Ким би він чи вона не були, — я кинула застережливий погляд на помічника. Не вистачало ще вплутувати в чужі таємниці ще й Вів'єн.

— Загалом підозрюю, що Гейби використовують цей обряд як приманку, щоб змусити ще одного претендента на корону вийти з тіні та заявити про себе. А далі справа техніки: знайти ознаки використання магії часу, висунути обвинувачення, скликати суд і назавжди поховати цю історію в юридичних ухвалах чи навіть у казематах.

— Схоже, що дружба між Гейбом і його величністю не така безкорислива, якщо канцлер готовий зжерти сина найближчого друга, — зауважив Брем.

— От не дивно, — пирхнула Вів'єн. — Особливо якщо судити батька за сином.

— Стривай, — я похитала головою, старанно намагаючись не проґавити ланцюжок міркувань. — Якщо ти не пройдеш перевірку з Хорасом, то що далі?

— Бастард, якщо він чоловік, матиме привід вимагати повторної перевірки для себе.

— Це якщо він знає, чиїм сином є.

— Я про це якось не подумала, — насупилась Вів'єн. — Ні, зрозумій правильно, я навіть не впевнена, що все це не плід чиєїсь уяви.

— Наприклад, Марсели Вальс, яка задумала таким хитрим чином зруйнувати ваші з Хорасом заручини.

— Та я тільки подякую за турботу. Знаєш, Грейс, вона мені навіть чимось подобається, ця Марсела. Спиною до неї повертатися я не стала б, але, якщо вибирати між нею і Хорасом... — вона багатозначно знизала плечима.

— І що ти пропонуєш?

— Не ускладнювати ситуацію ще більше. Думаю, перевірка у колі — це лов на живця. Сунемося туди з артефактом — привернемо занадто багато уваги.

— А як же твій шлюб? — приголомшено уточнила я.

— Придумаю щось, — голос Ві невпевнено здригнувся. — Розіграю нездужання, максимально тягтиму час, влаштую публічний скандал через його коханок. А може, кину всі сили на пошуки того самого бастарда. Можливо, домовитися з ним буде в рази легше, ніж із Гейбами.

— Забудь!

— Ні!

Ми з Бремом гаркнули це одночасно, змусивши Ві здивовано замовкнути.