Читати книгу - "Імітація"

— Це риба із зимової ополонки. Сам не ловив, але тушкував для вас сам.

— Ти був у батьків, Сашко?

— Ні. Мені, так само, як і Джері Вісту, не варто їхати до батьків самому. А Галю ніяк не зустріну. Прошу до столу, панії, панове.

Чеканчук майстерно приготував рибу з ополонки. Дрібні кісточки розварилися, а великий хребет виймається надзвичайно легко. І м’ясо ніжне, і вершковий соус чарівний. І біле вино саме те.

— А чи можна тебе запитати, де ти зустрічав Новий рік?

— Можна. У нашого друга Кубова, який розбив свій «Лінкольн», замислився про вічне, купив мікроавтобус «Тойота» і дозрів до музичної школи. А Віст пообіцяв проект. Я навіть потурбував його на канікулах і він був радий тому. Для фундації налагодження контактів з національною бізнесовою елітою вважається дуже перспективним напрямком роботи. А також Кубов передавав пані Ларисі найщиріші вітання в новому році й рибу з ополонки. Хоча в його краях ні ставки, ні ріки зазвичай не замерзають. До речі, в Дружбонародівку повернулася Танька, що жила з Анатолієм Сумцовим. Ридала на його могилі, мовляв, аби він її не покинув, усе було б не так.

— А в Комбінатному ти також був.

Так. Перед Новим роком Сашко Чеканчук заніс до комісійного магазину платинові сережки з діамантами, бо не знав, що робити з ними. Йому запропонували виколупати діаманти, а платину здати як брухт по дванадцять гривень за грам. Він спитав, чи не можна їх здати на комісію як виріб, на що пані за прилавком обурено відповіла:

— Ви бачите, скільки всього в нас є? А хто купувати буде? Ви?

— Та ні, я хотів би продати.

— Ото ж бо й воно.

Він згадав, в якому ажіотажі купував ці сережки, теж, до речі, перед Новим роком, згадав метушливих огрядних баб, що викладали за ювелірні вироби купи радянських рублів — чи думав він тоді, як вернуться до нього ці крапельки діамантів, вправлені в коштовний білий метал?..

... Поїхав у Комбінатне тим самим потягом, яким ми їхали з тобою, Ларисо. І прийшов на Маршальську, 12, і заплатив шість гривень за ліжко. І випив пляшку шампанського, так, шампанського із Марією Підгубною...

— І в неї знайшлися чисті склянки? — запитала Лариса.

— І повернув Ангеліні сережки? — запитав Риженко.

— Вона пила шампанське з металевої кружки, а я з горла. Це особливе відчуття — шампанське з горла... Сережки не повернув. Ось вони. Ось. Марія заквапилась оформляти дочку до інтернату. Не справляється вона з нею сама!

— Ну, а хлопець... малий дикий щур... так і не повернувся?

— Ні, так і не повернувся.

Євгенія Кононенко — письменниця і перекладач, авторка більше 10 виданих книжок. По аналогії з Бальзаком, який все життя писав «Людську комедію», Євгенію Кононенко називають деміургом «київської комедії». Але на відміну від французького класика, жанрові форми тут значно менші, засоби — компактніші, а реалії набагато страшніші, бо до болю впізнавані.

Вперше отримав таке задоволення від українського детективу, який завдяки своїм іронічно-трагічним інтонаціям не тільки міцно тримає увагу читача до останнього рядка, а й відтворює наше сьогодення краще за будь-який «високий» роман.

Андрій Курков

Genuine leather — натуральна (справжня) шкіра. Genuine-imitated — справжнє-підробне (англ.).

Міжнародний фонд підтримки обдарованих дітей (англ.).

Охорона (англ.).

Повідомлення (англ.).

Знову приватна розмова? (англ.).

Приватна, якщо хочеш (англ.).

Добре, гаразд (англ.).