Читати книгу - "Інформатор"

Біллі не зміг знайти відео, про яке згадували поліцейські з Фолі. Він обшукав весь відділок, переглянув усі папки й документи на комп’ютерах, але дарма. Тоді констебль запідозрив, що Ліман Грітт сховав його або прихопив із собою. Не вагаючись, він знову зателефонував батькові й повідомив, що виникла проблема. Потім Біллі зв’язався з відділком у Фолі й попросив надіслати йому ще одну копію відео, але тамтешня поліція поставилася до цього скептично. Вони не розуміли, «чим, в біса, ці індіанці там займаються». Поліцейські пообіцяли надіслати відео, але не надто поспішали виконувати обіцянку.

Тим часом Берл Мангер зник. Біллі й вождь навідалися додому до Лімана Грітта. Зустріч була напруженою, Грітт присягався, що нічого не знає про відео. Він стверджував, що й гадки не має, про що говорять копи з Фолі. Вождь за звичкою перейшов до погроз, але Грітта було не так просто залякати. Закінчилося усе тим, що він попросив обох піти. Будучи констеблем, Ліман вважав вождя нахабною і непорядною людиною. Тепер, ставши безробітним, він зневажав цього чоловіка іще більше разом із рештою його родини.

Відео було заховане на горищі в будинку Грітта разом із копією з магазину Фрога Фрімена. Чоловік вважав себе чесним копом, який став жертвою політичної гри. Якщо час розплати коли-небудь настане, ці докази йому знадобляться.

Він був чесним і досить розумним. Через два дні після аварії в нього почало виникати дедалі більше запитань, на які складно було відповісти, тож Грітт самостійно вирушив на місце зіткнення. Йому не давали спокою три загадки. Перша: навіщо злодію, який викрав авто вартістю не менш як тридцять тисяч доларів, їхати три години до такої віддаленої частини резервації? Шосе, на якому розтрощили автомобіль, було на території племені й на ній же закінчувалося. Воно починалося відразу за казино і вело до резервації, тому цим шляхом користувалося небагато індіанців — лише ті, хто жив дуже далеко. Необмежене фінансування дало змогу вкрити дорогу бруківкою і підтримувати її в належному стані, але те ж саме можна було сказати і про кожну стежину чи польову дорогу на цій землі. Судячи із вчинків чоловіка на відео, зрозуміло, що це досвідчений злодій, а такі, як він, зазвичай збувають крадене на запчастини за кілька годин. Вони не вештаються опівночі дивними місцинами, нерозважливо попиваючи Jack Daniel’s за кермом. Наскільки Грітту було відомо, в окрузі Брансвік не проводилися операції зі збуту краденого. Він не міг повірити у те, що водій, який пив за кермом чи вже був п’яним, міг вижити після лобового зіткнення, навіть і з маленьким «пріусом», витримати вибух подушки безпеки і просто піти собі. Куди він подівся? Резервація була частково вкрита болотами, непридатними для проживання. Пагорби вкривали густі ліси. Найкраща частина території дісталася казино. Будь-який чужинець, який забрів би углиб резервації вночі, поза сумнівом, безнадійно заблукав би вже через п’ять хвилин. Якщо хлопець із розбитим носом на відео Фрога — і справді водій краденої вантажівки, тоді в нього був спільник, той, що керував іншою машиною із фальшивим номерним знаком Флориди.

Це була головоломка, яка ніяк не складалася у єдине ціле.

Друга загадка ще більше збивала Грітта з пантелику: що робили двоє юристів, які займаються розслідуванням справ суддів, на території резервації опівночі? Вони нічого не порушили — корінні американці поки що не змогли відгородитися від аутсайдерів, але у них не було юрисдикції. До племінної Ради входили троє людей, яким добре платили, але ніхто з них не мав спеціальної освіти. Рада з судових правопорушень не зацікавилася б ними.

І остання загадка, найважливіша: яким чином сталося зіткнення? Вочевидь, іншого транспорту там не було, лише два автомобілі на темній прямій дорозі. Погода була гарна. Обмежувальних знаків на дорозі немає, але там чимало поворотів, тож водієві складно перевищити швидкість вісімдесят кілометрів за годину. І навіть під дією алкоголю він не мав би перетнути свою смугу.

Стоячи на місці зіткнення і дивлячись на асфальт, вкритий плямами моторного мастила та уламками машини, Грітт усвідомив дещо, і це його приголомшило. Це була не проста справа про аварію з летальним наслідком і водієм-утікачем. Тут крилося щось більше.

Кілька машин швидкої допомоги залишили по собі лабіринти відбитків шин на узбіччі, в кюветі та на польовій дорозі, що веде на схід. Якщо друга вантажівка, та, що з фальшивими номерами, підібрала водія, то куди вона поїхала далі? Мабуть, звернула з дороги, щоб її не побачили таппакола, що повертатимуться після нічної зміни у казино. Грітт уже опитав усіх місцевих жителів: ніхто нічого не помітив, більшість спала. Лише місіс Біел почула звук зіткнення.

У багнюці за кюветом Грітт помітив сліди, що вели з місця трагедії. Широкі шини, великий кузов, міцне зчеплення — найвірогідніше, пікап. Він простежив ці сліди на 45 метрів і серед колючок знайшов зіжмакані паперові рушники. Чотири шматки, зібгані в кульку, трималися завдяки засохлій речовині, яка була нічим іншим, як кров’ю. Грітт нічого не торкався, натомість повернувся до патрульної машини й дістав з багажника пластиковий пакет із застібкою. Використавши палицю, він обережно поклав паперові рушники у пакет, а тоді продовжив йти по слідах. Він загубив їх у чагарниках і траві, але відшукав знову приблизно за чотириста метрів від своєї машини. Сліди вели через пересохлий струмок, потім приблизно через сто метрів повертали ліворуч, на дорогу, вимощену гравієм, якої він раніше ніколи не бачив. З цього місця сліди вже було неможливо відстежити. Майже півтора кілометра на шосе були самі повороти, воно пролягало лише біля одного будинку і закінчувалося асфальтовою дорогою, що називалася Сенді Лейн. Грітт повільно повернувся на місце аварії і сів у машину. З відео Фрога в нього був чіткий знімок обличчя того хлопця. Тепер, якщо пощастить, буде і зразок крові.

Водій вантажівки знав місцевість краще, ніж констебль.

Зустріч відбулася в порожньому будинку на Сігров-Біч, одному з багатьох збудованих