Читати книгу - "Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш"

«Ну і що?» Кіра була брутальною. «Твій дядько мертвий, мій брат мертвий, Аві мертвий, тисячі світів мертві, і що? Продовжуй говорити. Що сказав Леру?»

«Леру сказав, що Мудрість зробила нас її очима”, - сказав Ісо. «У кожній реальності. Я бачив маленькі шматочки багатьох всесвітів. І Леру сказав, що теоретично Мудрість може повернути нас усіх у наступну реальність. Якщо довелося. Якби це був найкращий результат. Це те, чого вона хоче, завжди — для цього вона створена — для найкращого результату».

«Цього разу вона зробила чудову роботу, чи не так?» сказала Кіра.

«Цього разу її очима був Авіценна», — сказав Ісо. «А він думав, що його результат буде найкращим».

Двадцять трильйонів розумних істот, за вирахуванням того, скільки їх було в тих шістнадцяти світах, які Аві вирішив пощадити. Кіра відчула жахливе бажання розсміятися. Маджо були людьми. Як жахливо розуміти це зараз, коли вони майже всі зникли.

«Ви маєте рацію», — сказав Ісо. «Якби Мудрість могла відіслати тебе назад лише на кілька хвилин. Якби ви зупинили Авіценну до того, як він зайшов так далеко. Валькірі, ти маєш рацію, це вихід. Ніколи б не подумав, що ти така розумна».

Кіра скривилася. Вона не хотіла цього блискучого погляду.

«Ти можеш все змінити», — сказав Ісо. «Ти можеш врятувати всіх».

— Гаразд, — сказала Кіра. «Як змусити вашу машину робити те, що я хочу?»

Ісо відправив її в сяючий басейн і знову підняв мерехтливе півколо елементів керування Маджодай. Вони краще пасували до решти кімнати, ніж пульт керування Аві у стилі агоге. «Я навіть не знаю, що робить більшість із них», — сказав Ісо.

«Хіба це не було бажанням і метою вашого життя?»

«Ми живемо, — сказав Ісо, — дуже довго. Леру сказав, що я ще не готовий».

«Скільки тобі взагалі років?»

«Дванадцять».

«Дванадцять?».

«Ой, я забув зробити перетворення», — сказав Ісо. «Я не знаю, ваш рік нестандартної тривалості. П’ятнадцять? Двадцять?»

«Неважливо», — сказала Кіра, раптово надто втомлена, щоб хвилюватися. Вона була така втомлена. Втомилася від цього, втомилася від усього. «Скажи мені, що потрібно зробити».

«Ти просто… говориш з нею», — сказав Ісо. «Машина слухає. Вона розумна».

«Для чого вода?»

«Не знаю», — сказав Ісо. «Напевне, щоб створювати речі. Мої предки дуже любили створювати речі».

Кіра зітхнула. Вона відкинула голову назад, щоб дивитися прямо на вузол. Машина тихо пульсувала в колисці, наспівуючи собі під ніс. Це був просто двигун. Це було не живе.

“Привіт?” сказала вона. «Послухай мене». Вона почувалася дурною. Але Магі був мертвий. Вона зламала Аві шию, яка видала легкий неприємний хрускіт. «Ти слухаєш?»

І Всесвіт зрушися навколо неї.

Кіра стояла одна у порожнечі. Вона могла бачити достатньо, щоб розгледіти власне тіло, руки та ноги. Зник барвистий одяг Хризотеміди. На ній була курсантська форма.

«Що це за місце?» сказала вона.

Мудрість відповіла: Нейтральна земля.

Вона не чула слів. Вона відчувала їх. «Гей! Тримайся подалі від моєї голови».

Збурення в порожнечі злилося у фігуру. Кіра упізнала її з різким ривком дискомфорту. «Ти мертвий».

Вважай цю появу маскою, сказала Мудрість через тіло, яке здавалося тілом Леру. Оскільки ви заперечуєте проти більш прямого спілкування. яке ваше бажання?

«Ти знаєш, що ти зробила?» запитала Кіра.

Я припинила існування приблизно восьми мільйонів населених світів.

«І це було найкраще, що можна було зробити?» запитала Кіра. «Чи не для цього ти тут? Щоб робити всесвіт кращим?»

Можливо, це буде кращий всесвіт.

«Ти маєш знати!»

Мені поставили нездійсненне завдання при створенні, — сказала Мудрість. - Я мала усунути страждання та сумніви. Приблизно у восьми мільйонах населених світів тепер так, що їхні люди не знають ні страждань, ні сумнівів. Це краще? Хто це може вирішувати?

«Ви вирішили!»

Я ніколи, сказала Мудрість, не приймала ні того, ні іншого рішення.

Кіра різко закрила рот, коли вона хотіла сказати наступне. Вона була тут не для того, щоб сперечатися з інопланетною машиною. У неї була мета. «Ти можеш повернути час назад, чи не так?» сказала вона.

Невірно.

«Але Ісо сказав…»

Точніше було б сказати, що я не обмежена у часі. Моя найменша ітерація існує в сорок одному вимірі.

«То ти не можеш повернути час назад?» — сказала Кіра, яка не розуміла, про що йдеться.

Я можу втручатися в події, які ви б сприймали як минулі.

— Добре, — сказав Кіра. «Тоді я хочу, щоб ти…»

Я не буду.

«Ти що?»

Не буду, повторила Мудрість. Я не суджу, не приймаю рішень. Якщо ви прагнете змін, ви повинні як вибрати, так і діяти. Якщо є момент, коли вам потрібна дія, виберіть цей момент і виконайте дію. Це дозволено. Я нічого не вирішую.

«… Чому?» запитала Кіра.

Назвіть це, сказала Мудрість, моральною позицією.

Кіра цього зовсім не зрозуміла, але їй було байдуже. — Добре, — сказала вона. «Я хочу…»

“Я вже знаю.”

— Ні, — сказав Кіра. «Це не те, що сказав Ісо. Ви володієте ними, правда? Ви можете сказати, про що вони думають?»

Право власності не є застосовним поняттям. Я знаю твоє бажання. Це не те саме, що пропозиція Ісо. На вашому місці вони вибрали б момент, який ледь минув, і вжили б іншу дію. Швидка і проста реконфігурація. Але це не те, чого ви хочете.

«Якщо ти знаєш, чого я хочу, чому ти запитала про моє бажання?»

Мудрість була майже безвиразною, але Леру клацнув вухами, тільки один раз.

Манери, - сказав він.

«Чи потрібно мені повідомити вам точну дату чи місце чи…»

Ні. Тільки те, що ти хочеш.

«Отже я просто вибираю момент», — сказала Кіра. «А потім виконую мої дії».

Так. Вибір. І Дія.

«Тоді я обираю Судний день», — сказала Кіра. «День, коли Маджо вбили Землю».

Вона проходила цей сценарій незліченну кількість разів. Вона ніколи у ньому не перемагала. Магі це зробив — Магі і Аві, працюючи разом. Але ніколи Кіра сама.

І все ж цей момент був настільки знайомим, що здавався майже домашнім, коли Кіра матеріалізувався у викривленому мерехтінні простору на вершині орбітальної захисної платформи високо над хмарами, остання людина, яка стояла між великими силами та кінцем світу.

Або ні. Не зовсім остання. Там був ще хтось.

Він був людиною-командос з срібною шпилькою з ліліями Хагенен Крила на нашийнику. Він був тяжко поранений, його стегно та більша частина ноги були охоплені яскравим вогнем, але він був при свідомості й вилаявся одним довгим безперервним бурмотінням, намагаючись підвестися. Це не спрацює, Кіра це вже бачила.

Він навіть дивився не в той бік. Кіра знала про крейсер, який ось-ось випаде в реальність, і дротик, що вб’є світ, який прийде з ним. Але цей Авлус Джоле ніколи раніше не запускав цей сценарій. Він ще не знав…

Він виглядав набагато молодшим, ніж Кіра