Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

— До вечора, — видавлюю, намагаючись тримати себе в руках. — Ти сьогодні о котрій повернешся? Я хотіла приготувати вечерю.

— До сьомої буду, — чоловік обіцяє, допомагаючи мені підвестися. — Я скучив за твоїми стравами. Тільки не навантажуй себе занадто, гаразд?

— Домовилися. Відпочиватиму й валятимуся, поки не помру від нудьги. Удома немає чим зайнятися.

— Хочеш розвіятися?

— А є пропозиції?

— Як щодо того, аби злітати зі мною на море? Я працюватиму, а ти зможеш розвіятися. Перше побачення вже було, тепер час першої відпустки. Або медового місяця. Це з якого боку подивитися.

— А ти будеш носитися за мною і стежити, щоб я не переохолодилася?

— Обов’язково.

Дамір притягує мене до себе, укладає долоню на мій поперек. І… Якщо чесно, ця погроза звучить дуже заманливо.