Читати книгу - "Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша"

- Ладно, прощаю. Що ти робитимеш без мене? Зовсім загинеш між своїми мужиками. Я ж одна в тебе така красуня.

- Це точно.

Я відкинулася на ліжко, дивлячись на кришталевий світильник і прислухаючись до своїх бажань: одна частина мене хотіла прийняти пропозицію Крістофа, інша категорично протестувала.

— І що ти вирішила про Крістофа? — навіть Марісі це не давало спокою.

— Я розгублена.

Час то стрімко мчав, то болісно тягнувся, але до початку одинадцятого я наважилася. В його спальні було темно, вугілля, що догорало, були єдиним джерелом світла. Я мріяла, щоб до мого приходу Крістоф міцно спав, я би тихенько прилягла з краю і до ранку залишилася непоміченою. Спочатку все йшло за планом. Окрім розміреного дихання чоловіка не було жодного звуку. Я тихенько зняла халат, залишившись у нічній сорочці, і обережно лягла на край. Ліжко зрадницьки заскрипіло.

- Прийшла все-таки, - сказав Крістоф.

Я здригнулася від несподіванки, коли він згріб мене в оберемок і притиснув до себе.

- Без рук, будь ласка.

Спробувала від нього відсунутися, але вийшло тільки зім'яти ковдру — він мене не відпустив.

— Про руки в договорі нічого не було. Про секс пам'ятаю, - прошепотів мені на вухо, і по тілу розлилася хвиля легкого збудження, - про руки - ні.

Я відчувала кожен удар його серця, і моє билося з ним в унісон. Дихання Крістофа обпалювало шкіру, роблячи обійми ще спекотніше. Сон як рукою зняло. Та й як тут можна було заснути, коли тебе так лагідно обіймають? Я завмерла, боячись поворухнутися.

Майже невагомий поцілунок торкнувся моєї шиї. Це було так несподівано, що я глибоко вдихнула, видаючи своє задоволення. Не залишивши це поза увагою, Крістоф поцілував мене ще раз, але вже впевненіше і наполегливіше. Повернувши до себе обличчям, пристрасно обдарував мої губи ніжністю. Я не противилася - я насолоджувалася. Як би соромно це не було визнавати.

Його долоня ковзнула по моєму плечу, розбурхуючи тіло. Він обережно торкався мойого коліна, проводив пальцями по стегні. Він шукав межі дозволеного. На жаль, вони в мене ще були:

— Здається, у нас зовсім різні уявлення про фразу «ніч у моєму ліжку».

Я ледве бачила його обличчя – він усміхався.

- Мабуть так.

— Я зазвичай уночі в ліжку сплю. А ти що під цим мав на увазі, коли покликав мене?

— Окрім різних… витівок? Буває і сплю.

Від слова «витівок» я нервово хихикнула.

— На добраніч, Крістофе, — я трохи відсунулась від нього.

- Солодких снів, - він легенько торкнувся губами кінчика мого носа.

Ще трохи ми полежали віч-на-віч, намагаючись розглянути розмиті темрявою силуети один одного. Я часто заморгала, але незабаром сон зморив мене.