Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

— То ти залишила Ейрін саму?! — обурилася Шайна.

Мораґ недбало відмахнулась.

— За неї не турбуйся, з нею все гаразд. Вона таке виробляє, що я мало не здуріла.

Злякано зойкнувши, Шайна підхопила спідниці й прожогом кинулася нагору. А Мораґ гукнула їй услід:

— Та я ж кажу тобі, все гаразд. Ейрін не потрібні няньки, вона й сама дасть собі раду. Тепер я точно вірю в Первісну Іскру…

Забігши до Ейріниної кімнати, Шайна з полегшенням переконалася, що тут усе спокійно. Сама Ейрін, у сорочці та штанях, явно позичених із Моражиного ґардеробу, сиділа за невеличким столиком біля вікна з чарівним пером у руці. З лівого краю столу лежали два списані аркуші паперу, а над третім, списаним лише наполовину, Ейрін якраз працювала перед Шайниною появою.

— Вітаю, Шайно, — сказала вона, озирнувшись. — Будь ласка, зажди хвилинку. Я пишу батькові листа, це мій обов’язок. Скоро закінчу.

— Гаразд, — погодилася Шайна.

У Кардуґалі вона залишила чималий стос паперу з чарами чекання. Це було обумовлено одним з пунктів угоди між королем Ленніру та Сестринством. Крім того, там передбачалося, що впродовж усього часу перебування його дочки в ранзі меншої сестри відьми реґулярно постачатимуть йому такий зачарований папір з розрахунку три аркуші на тиждень, а також, на першу ж вимогу з боку Ейрін, надсилатимуть написані нею листи — знов-таки, виходячи з вищевказаного розрахунку. Інші пункти угоди було прописано так само детально та конкретно — Келлах аб Тирнан виявився надзвичайно педантичною людиною.

— До речі, — озвалася за хвилю Ейрін. — Перевір імена загиблих ґвардійців на першій сторінці. Їх назвала мені Мораґ, вона присягається, що нікого не забула і нічого не наплутала, та все ж поглянь.

Шайна підійшла до столу, взяла аркуш, що лежав найлівіше, і прочитала:

Передовсім запевняю тебе, що я жива-здорова, ціла та неушкоджена. Так само й Фіннела нітрохи не постраждала — це я пишу для дядька Ріса та тітки Ідріс, коли ти даси їм читати мого листа.

А тепер назву тобі дванадцять імен, які назавжди залишаться в моєму серці. Це:

Ленан аб Ґрайді О’Нуллан, капітан Королівської Ґвардії Ленніру;

Мадоґ аб Шоґрин О’Двайн, прапорщик Королівської Ґвардії Ленніру;

Нейл аб Колім, рядовий Королівської Ґвардії Ленніру…

Пробігши поглядом увесь список, Шайна поклала аркуш на стіл і ствердно кивнула:

— Так, усе правильно.

— Дякую, — коротко відповіла Ейрін, продовжуючи писати.

А Шайна відступила на пару кроків і пильніше придивилася до неї. Скидалося на те, що Мораґ мала вагомі підстави не турбуватися за Ейрін. Якщо вві сні дівчина просто блокувала свою силу, як роблять усі малі відьми, то зараз вона стримувала її цілком по-дорослому — м’яко, майже ніжно, але надійно. Саме так навчали тримати силу виховательки та наставниці, проте такого ідеально збалансованого поєднання м’якості, що дозволяла прикликати її будь-якої миті, та чіпкості, яка перешкоджала їй спонтанно звільнитися, учениці досягали за довгі роки тренувань. А Ейрін опанувала це лише за одну ніч! Крім того, порівняно з учорашнім вечором, її сила ще трохи зросла.

„Вже перегнала Етне,“ — констатувала Шайна. — „Скоро наздожене й мене.“

Нарешті Ейрін дописала листа, розклала всі три аркуші перед собою… а потім схопила відразу три десятки маґічних ниток і вправно, хай і дещо напружено, та загалом бездоганно, сплела поштові чари.

Отетеріла Шайна аж рота роззявила від безмежного подиву, а Ейрін повернула до неї голову і, мовби нічого не сталося, попросила:

— Дай мені батькову адресу.

Цілком механічно й бездумно Шайна створила в повітрі маґічний символ, яким позначила аркуші в Кардуґалі. Цей символ мав притягнути до себе надісланий лист — але тільки в тому разі, якщо його точно скеровано.

Ейрін додала адресу до свого плетива, на кілька секунд завмерла з підведеними руками, переконуючись, що все зробила правильно, а відтак привела чари в дію. Маґічний лист зі швидкістю думки полинув у напрямку трохи західнішому від південного, а написане на папері залишилося. Ейрін ще не була занадто самовпевненою і зберегла ориґінал листа, щоб повторити спробу в разі помилки. Втім, Шайна не мала жодного сумніву, що лист надійшов за призначенням.

— Ейрін… — насилу витиснула з себе вона. — Як… ти… це… — Шайна закашлялась, і врешті її прорвало: — Як ти це зробила? Це твоя Іскра? Вона все робить за тебе?

— Тебе аж трусить від страху, що я скажу „так“, — з легкою і трохи сумною усмішкою промовила Ейрін. Вона встала зі стільця і пройшлася по кімнаті, розминаючи втомлені від сидіння ноги. Чорні обтислі штани дуже добре пасували до її фіґури; краще, ніж будь-яка з її суконь. — Тоді можеш заспокоїтися. Це зробила я сама, а не моя Іскра. Хоча, в певному сенсі, вона таки допомагає мені, але це не значить, що в неї є розум. Коли я поділилася нею з Ґвен, вона — не Іскра, а Ґвен, — скористалася моєю силою, щоб зцілити себе, після чого вона — тепер уже не Ґвен, а Іскра, — передала мені всі її знання та вміння.

Шайна розгублено закліпала очима.

— Ти хочеш сказати, що тепер маєш усю Ґвенину пам’ять?

— Ні, не всю, лише те, що пов’язано з маґією. І це не можна назвати пам’яттю. Це… ну, ніби книжка, тільки всередині мене. — Ейрін присіла на край розстеленого ліжка. — Навіть не в моїй голові, а… десь у невизначеному місці. Її тримає моя Іскра, а коли виникає потреба, дає мені почитати. Саме той розділ, який я хочу вивчити.

— Отже, — сказала Шайна, вмостившись на стільці, — ти ніби навчаєшся за цією книжкою?