Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon) "

Аріс

— Що це?

Хлопець вдивляється в монітор і не розуміє, на чому концентруватися? Все якесь чорно-біле, дивне, навіть і ворушиться.

— А що це взагалі, ящірка? На весь монітор її транслюють. Якісь дивні руки, ноги. Голова… це взагалі голова? І хвіст... Чудово!

— Це ембріон. Йому понад три тижні. — чемно відповідає лікар.

Від його ввічливості зводить щелепу. Аріс і так сидить як на голках, а він тут не припиняє блищати  своїми вибіленими зубами.

Він так з усіма своїми клієнтами спілкується? За весь день не втомлюється шкіритися?

— Ця ящірка є ембріон?

— Ця ящірка — ваша майбутня дитина, татусю! — Відповідає брюнету і переводить погляд на Соню: — Я ж правильно зрозумів, це ваш чоловік?

Іронія, якій просочений чемний голос лікаря, дратує до побілілих кісточок стиснутих в кулак. Струмом розноситься. Дратує.

Цей очкастий, норовить лікувати сьогодні з фінгалом. Або без пари відбілених зубів.

— Не чоловік, — тихо відповідає дівчина.

— Поки що не чоловік! — виправляє її Аріс. Підіймається разом зі стільцем та підходить до діагноста. Сідає прямо за його спиною та уважно вдивляється в монітор.

— Ви не могли б, — дивиться на хлопця з-за плеча, натякаючи, що той порушує його особистий простір, — Відсунутися?

— Не міг би! — одразу відповідає на запитання. — Продовжуйте!

Змірявши Аріса похмурим поглядом, Павло Аркадійович знову повертається до роботи.

— Жовте тіло у правому яєчнику.

— Це все зрозуміло, — перебиває Аріс, — а що по здоров'ю це можна побачити зараз?

— Плід відповідає передбачуваному терміну. Відхилень немає.

— А хто це хлопчик чи дівчинка? Видно?

— Може ви хочете дізнатися в який університет він піде вчитися? — нервово вимовляє, теж дратуючись. Думаючи, що Аріс навмисно поводиться як кретин.

Нічого подібного. Просто хлопець дуже схвильований. Під куполом подібних почуттів він перебуває уперше.

— Ні! — бурчить у відповідь хлопець. — Просто хочу знати, що з ним усе гаразд.

— З ним все добре! — випереджає лікаря Соня. — Точніше з нею. Мені здається, це дівчинка.

— Звідки ти знаєш? — Аріс заглядає у блакитні очі.

— Я так відчуваю! — переводить погляд у вікно.

— Рано про це судити. — Перебиває лікар. — Найголовніше, що на даному етапі розвитку відхилень не видно.

Усередині хлопця розливається якесь незрозуміле неконтрольоване тепло. Приємно обпалює грудну клітку та розходиться дрібним тремтінням до кінчиків пальців ніг і рук.

Він скоро стане татом, і хоч це було його бажання, хлопець все одно до кінця не може повірити в це.

Дівчинка…

Він так само думає. Так відчуває. У них буде дочка.

***

— Ти голодна?

Аріс зупиняється на ґанку. Ховає руки в кишені та скидає голову до сірого неба. Попри те, що сьогодні тільки перші дні осені, вона вже фарбує природу у свої кольори.

— Я хочу додому. Дуже втомилась.

— Тоді поїхали до мене.

— Ти ж не відчепишся?

— Звісно! —  усміхаючись, хитає головою. — Їдьмо!

Закидає руку на жіноче плече та тягне Софу у бік паркування.

Дорогою додому замовляє доставлення їжі. Замовляє все, що тільки може згадати, що спадає на думку, щоб ніхто не залишився голодним. А Соні, то взагалі, треба їсти за двох.

— Може, тобі треба заскочити на квартиру, взяти якихось речей? — закінчивши оформлення замовлення доставлення, кидає телефон на панель приладів.

— А хіба я збираюся залишатися з ночівлею?

Так. Але, схоже, тобі не подобається ця ідея. Не так, як мені.

— Арісе, — розвертається всім корпусом до нього, наполегливо дивлячись, — ти ж відвезеш мене додому вночі?

Хлопець підтискає губи та кілька разів знизує плечима:

— Не знаю… а якщо я п'яний?

— Ти не п'єш, як мені відомо. — Відразу відповідає на дурну питання.

— А якщо я втомлюсь?

Йому так подобається говорити із нею. Нехай навіть і сперечатися, все одно. Коли вона поряд й говорить з ним, здається, що в його житті стає все на свої місця. Деталі розібраного конструктора ідеально підходять один одному, і Аріс себе знову відчуває цілісним.

А тепер коли їх буде троє, про що ще можна мріяти?

У нього нарешті вдасться позбутися тієї порожнечі, яка знаходиться там, де має розташовуватися серце. Софа ще не розуміє до кінця – вони ідеальна пара. У дівчини добре заховано величезне кохання, яким вона зможе з легкістю поділитися, потрібно тільки «копнути» в правильному місці, а Аріс із задоволенням прийме все це кохання.

— Тоді я викличу таксі! — невдоволено бурчить дівчина, складаючи тоненькі ручки на грудях, знову роблячи себе осередком його уваги.

Вона так схудла за той час, коли вони не бачилися. Але це нічого, Аріс відгодує її.

Киває. Чи їй, чи то власним думкам і на світлофорі, повертає у бік своєї квартири.

Доїхавши до висотки та припаркувавшись, вискакує з машини, щоб відчинити двері своїй дівчинці. Щоб ненароком доторкнутися до неї й зрозуміти: вона тут. Справжня. Все, що з ним зараз відбувається — це не глюк двотижневої давності, який він упіймав під дією препаратів.

Хлопець трохи перебрав під тиском власного безглуздя. Але після того випадку, одразу ж прийняв рішення, що більше ніколи в житті не спробує цієї погані.

Табу.

Таке саме табу, як і з алкоголем. То було тоді… два тижні тому. Нині Соня справжня. Тепло її тіла не може дурити.

Зайшовши до квартири слідом за своєю Сонею, Аріс наглухо зачиняє двері. Ховає ключі вище, поки дівчина не бачить, озираючись на всі боки. Щоб уникнути спокуси втекти.

Йому так йому спокійніше. Так вона нікуди не дінеться.

Підходить до дівчини та опускає руки на талію. Уловлює її рваний видих. Сам же вдихає на повні груди, уткнувшись носом у верхівку.
Вона пахне теплом, безпекою.

Розвертає блондинку до себе і стає на коліна, окільцьовуючи руками дівочі стегна.