Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Я й помітити не встиг, як закохався в цю підступну, хитру, зухвалу лисичку. Утім, вона навіть не підозрювала, наскільки серйозними до неї були мої почуття. І коли я сьогодні мимоволі промовив ті самі три слова, які здатні розтопити серце будь-якої дівчини, вона дивилася на мене своїми здивованими оченятами, наче я шокував її цією інформацією. Звичайно ж, я був засмучений, що не почув нічого у відповідь, але... На все свій час, як то кажуть.

Впевнений, що сьогодні здивував її своїми словами, але не думаю, що вона немає до мене почуттів. Крістіна вміла майстерно приховувати свої емоції, тож я не здивуюся, якщо моя здогадка все ж була правильною. Щойно я закінчив смажити картоплю, то відразу пересипав її на дві тарілки, щоб кожному дісталося порівну. Схопивши кетчуп, я взяв тарілки і повернувся назад у спальню, де застав Крістіну за переглядом якогось фільму на ноутбуці. Її очі розширилися від здивування, коли вона помітила дещо смачненьке в моїх руках.

— Ти посмажив картоплю? 

— Що за здивований тон, Лисенятко? Думала, мої кулінарні здібності обмежуються тільки спагеті та сендвічами? На жаль, змушений тебе розчарувати... — сказав я, усміхаючись дівчині, спостерігаючи за тим, як її щічки червоніють. Чорт забирай, чому в мене завжди думки не про те, що треба, варто їй тільки трохи почервоніти, га? Вона посунулася на ліжку, коли я влаштувався поруч із нею, і передав їй тарілку з картоплею.

— Дякую.

— Кетчуп?

— Давай.
 
— Порядок? Усе добре?

— Так.

— Впевнена?

— Так.

—Точно? — Зустрівшись із сердитим поглядом дівчини, я ледь стримав сміх, але вирішив усе ж таки промовчати.

— Жданов, ти такий...

— Який? — Крістіна важко зітхає, хитаючи головою, але потім повертається до перегляду фільму.

— Неважливо. Давай дивитися фільм.

— Як скажеш, Лисенятко. Як скажеш.