Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

- Правда? – насторожено уточнив він. – А ви звідки знаєте?

- Я цілитель.

- І ви знаєте більше, ніж міс Дарра? - все ще недовірливо косився на мене Кір. Зітхнувши, я закотила рукав і піднесла руку до Геррі. Той спочатку здивовано витріщив очі, але за мить зрозумів, що я хочу і від душі подряпав мені передпліччя. І коли я встигла йому так насолити?

Хлопчик охнув, побачивши як смужка наливається кров'ю, а потім червона рідина починає тонким струмком бігти по руці. Я прошепотіла заклинання, для ефекту клацнула пальцями й ранка швидко затягнулася. Залишилося лише стерти кров та продемонструвати хлопчику чисту шкіру.

- Але так не можна, - охнула дитина, дивлячись на мою руку як на чудесне диво. Я посміхнулась:

- Можна, але для цього потрібно мати достатній рівень сили та знань. То що, повіриш мені?

- Кіре! - пролунав окрик Клода. Я озирнулася на рудого і вирівнялася. Кір кинувся до однокласника, радісно заявивши:

- Виявляється, я не вмираю!

- Я тобі й так сто разів це казав! - від Клода товаришу дістався легкий потиличник. - Давай у клас, у нас зараз історія буде!

Заводила сунув Кіру в руки його рюкзак і підштовхнув далі коридором, а сам кинув на мене неприязний погляд. Я гукнула його, коли студент майже відвернувся, щоб піти:

- Клод, дякую, - хлопчисько здивовано глянув на мене і запитально вигнув брову, явно зацікавившись. – Сьогодні ви зробили дуже важливу справу, врятували цілу родину. Вони вам дуже вдячні.

Клод опустив розгублений погляд у підлогу, кілька хвилин роздумував, а потім пирхнув:

- Мені все одно.

Тоді він різко розвернувся і кинувся наздоганяти друга.

***

Інші три лекції пройшли схожим чином. Я одразу запрошувала дітей до оранжереї, пропонуючи допомогти її відновити. На мій подив, учні Академії Проклятих з радістю бралися за цю роботу. Потрібно було визнати, що такими темпами протягом тижня можна буде врятувати всі рослини.

Особливо допомагали старшокурсники: вони могли тренувати поживні та відновлюючі заклинання на ледве живих мешканцях клумб.

Від тих самих підлітків почула про перший пробний урок на тренажері. Хлопчики були в захваті, обговорюючи, як вони відбивали атакуючі заклинання. З подивом зрозуміла, що про Дорайна вони відгукуються дуже позитивно. Від останнього відкриття чомусь стало несподівано приємно, а на губах з'явилася посмішка.

Коли останній на сьогодні клас залишав оранжерею, я вирішила затриматися, щоб загнати фіолетовий плющ на його законне місце проживання.

- Дозвольте вам допомогти? – уточнив жіночий приємний голос. Я здивовано обернулася і побачила ученицю з ніжно-ліловим волоссям. Таїра - розумна, але дуже скромна та тиха дівчина, що виділялася своєю нестандартною зачіскою. Я знизала плечима:

- Якщо хочеш, то, звісно, ​​можна.

- У нас більше немає занять, - вона ніби виправдовувалася переді мною. – І у мене не заплановано жодних справ. Тим більше сьогодні майже ніхто не ставив самостійну роботу.

Я кивнула і почала пояснювати, що слід зробити. Таїра схоплювала на льоту, допомагаючи мені вганяти в анабіоз лози, блокувати виділення отрути та збирати плющ у горщики.

- У тебе все гаразд, Таїро? - я намагалася поставити це питання якомога не нав'язливіше, але дівчина все одно напружилася:

- Так, міс Міон, не варто турбуватися.

Питання про друзів і сім'ю застрягло у мене в горлі, тому я просто видала:

- Якщо буде потрібна допомога, можеш звертатися до мене.

- Дякую, - дівчина вимовила це слово з полегшенням. Вона утрамбовувала руками в рукавичках землю і чомусь усміхнулася, зізнавшись: - Я чекала вашої появи в Годамн.

- Моєї? - Здивувалася я, відкладаючи розпушувач.

- Вашої та містера ат Рогада, - Таїра теж припинила роботу, підняла на мене очі та видала: - Я маю хист до пророкування. Коли нам повідомили, що Філен ат Горта загинув, усі Прокляті вирішили, що Годамн розпустять, а нас виженуть, і я тоді ворожила.

- То був легальний метод ворожіння? - підозріло уточнила я, хоча вже розуміла яку відповідь почую.

Але я не почула її зовсім. Дівчина подивилася на мене, ніби засоромивши за подібну дурість і наївність, і продовжила свою розповідь:

- Мені надійшла відповідь, що в Годамн випадково потраплять двоє. Обидва вони будуть заручниками ситуації, що склалася в їхньому житті, але саме вони стануть справжнім серцем Академії Проклятих. Я бачу, що з вами, міс Міон, і ректором цей рік буде найцікавішим у житті більшості з нас, - Таїра посміхалася, дивлячись на моє ошелешене обличчя, потім вона озирнулася і піднялася на ноги: - Я вже спізнююся. Дякую за чудову лекцію, міс Міон, з вас вийде чудовий викладач.

Вона повернулася, підхопила свої речі та швидко попрямувала до виходу з оранжереї. Моє питання наздогнало її біля самого виходу:

– Який обряд це був?

- Кровний заклик, - відповіла учениця і вискочила надвір. Я тільки похитала головою. Магія на крові - відьомська магія - одна з найсильніших і найскладніших, а більшість кривавих обрядів заборонені законом. Ігри з пророцтвами та загляданням у минуле чи інші світи офіційно дозволені лише Міністерству Підглядувань.

***

Увечері, щоб ненадовго відволіктися від підготовки до наступних лекцій, я взяла газету і бездумно перегортала сторінки.

- Дивись, - стрепенувся Геррі та пірнув під папір. Довелося повернутися на одну сторінку назад і вчитатися у статтю на яку вказував компаньйон.

«До парламенту внесено законопроєкт про привілейований статус певної касти населення Ізаріди…»

- Що за нісенітниця? - я насупилась і все ж таки накрила імперську статтю іншим жовтуватим листом.

- Здається, комусь ніяк не живеться в наше сучасне цивілізоване століття, - пирхнув Геррі. - Сперечаємося, це демони воду каламутять? Ну не живеться цим ікластим спокійно…

- Можливо, - я знизала плечима. - Не думаю, що подібній ініціативі дадуть хід.

Я перевернула ще одну сторінку і завмерла, забувши дихати. З паперу на мене дивилися жахливо знайомі очі. Йозеф ат Фаторі виблискував на портреті своєю черговою буденною посмішкою, яку він називав «парадною».